Природно-екологічні проблеми

На друге місце вийшли екологічні проблеми: знищення природних ресурсів; забруднення довкілля, збіднення генофонду Землі.

Екологічна криза характеризується невідповідністю розвитку продуктивних сил, суспільних форм їх розвитку і біологічних можливостей біосфери. Вона проявляється в напруженні стосунків між людиною і природою, результатом чого є порушення навколишнього середовища, забруднення і отруєння його відходами, загроза існування людини.

Усвідомлення екологічних проблем як глобальних починається десь з середини ХХ ст. Людство почало усвідомлювати загрозу руйнування природного середовища як середовища свого існування, спричиненого власною техногенною діяльністю. Так, за даними ООН, в атмосферу щорічно викидається 110 млн. т оксиду сірки, 180 млн. т оксиду вуглецю, 70 млн. т. неочищених отруйних газів, 500 тис. т. свинцю та інших отруйних речовин.

Внаслідок промислових, техногенних аварій постійно збільшується зона екологічних катастроф. Відбувається катастрофічне забруднення світової екологічної системи відходами виробничої та невиробничої діяльності людини. Проблема виснаження природних ресурсів посилюється тим, що малорозвинені країни намагаються подолати свою економічну відсталість за рахунок посиленої експлуатації природних ресурсів, що призводить до погіршення стану довкілля (більшість "промислових революцій" у світі відбувалось саме завдяки нещадному використанню мінеральних, лісових, водних та інших ресурсів).

В Україні екологічні проблеми також є гострими через: а) високий рівень концентрації виробництва; б) застарілі технології переробки сировини; в) тривалий період експлуатації мінерально-сировинних ресурсів.

На території України наочно представлене «спільне» забруднення води і повітря. Шкідливі викиди в атмосферу із країн Західної і Центральної Європи з повітряними потоками переносяться до Західної України, а забруднене повітря зі східної частини України - до Росії. Транскордонне перенесення забруднюючих речовин постійними водотоками згубно впливає на стан навколишнього середовища України. Наприклад, Румунія є «експортером» фосфатів, мангану, нафтопродуктів, цинку, фенолів; значна частина забруднення хромом надходить із дніпровською водою з Білорусі. Таким чином екологічні проблеми України перекликаються з аналогічними проблемами сусідніх держав і Європи в цілому.

Незважаючи на різні підходи щодо захисту навколишнього середовища, учені-екологи, економісти єдині в тому, що захист природи потребує значних витрат 3 - 5 % ВВП, тобто не менше 150 млрд. дол. щорічно. Країни з розвинутою економікою в середньому витрачають до 1,7 % свого ВВП на екологічні потреби, але цього мало, тому що величина збитків, які завдаються природному середовищу щорічно, оцінюється приблизно в 6 % ВВП.

В умовах інтернаціоналізації виробництва економічний і соціальний прогрес все більшою мірою залежить від таких проблем, як енергетична, сировинна та продовольча. Виникнення цих проблем - очевидний прояв глобалізації світового господарства, що проходить у конфліктній, проблемній, суперечливій формі.

Сировинна та енергетична проблеми викликані недостатньою кількістю розвіданих запасів корисних копалин і дуже нераціональним їх використанням. Вже доводиться експлуатувати родовища, які знаходяться у гірших гірничо-геологічних умовах, у районах з екстремальними природними умовами, з нижчим вмістом корисних компонентів у рудах. Усе це приводить до подорожчання сировинної та енергії, а значить, і всієї продукції згаданих галузей господарства. Значна економія сировини досягається за рахунок використання вторинних матеріалів - металобрухту, макулатури, пластмас.

Розрахунки спеціалістів Міжнародного енергетичного агентства (МЕА) показують, що запаси енергоресурсів становлять: вугілля — на 340 років, нафти — на 30, газу — на 50 років. Людство споживає енергію Землі в 106 раз швидше, ніж вона накопичувалась з енергії сонця протягом століть. У найближчій перспективі з’являться нові джерела енергії: термоядерна енергія, енергія плазми, передбачається широке використання альтернативних джерел енергії, передусім сонячної, вітрової, внутрішнього тепла Землі. Проте все це лише потенційні джерела, а сьогодні енергоресурси беруться з традиційних розвіданих запасів.

Глобальний характер проблеми економії матеріальних ресурсів потребує реалізації різноманітних заходів як у національному, так і в міжнародному масштабах: обмін інформацією, науково-технічне співробітництво, розвиток обміну новими енерго і матеріалозберігаючими технікою та технологіями.

Це сприяє певним позитивним зрушенням у використанні енергії і сировини. Так, у світовій економіці енергоспоживання зросло на 5,1 % на рік, енергоємність ВВП знизилась на 15 %, а нафтоємність — на 29 %.

Глобальні проблеми постачання сировини і палива є дуже гострими для України, особливо щодо постачання нафти, газу, вугілля, деревини, кольорових металів. Наприклад, від імпорту нафти і природного газу загалом на 43 % залежить життєдіяльність країни. З іншого боку, українське виробництво є надто енерго і матеріалоємним. Так, на 1 дол. ВВП ми споживаємо електроенергії в 4 рази, а металу в 2 рази більше ніж у середньому в західноєвропейських країнах.

Продовольча проблема визначається спроможністю Землі прогодувати нинішнє і майбутні покоління планети. До певної міри це наслідок того, що харчування є фізіологічною потребою людини.

Продовольча криза особливо актуальна для багатьох країн Африки, Азії, Латинської Америки і загрожує поширитися на інші території. Найбільш критичне становище склалося у 20 країнах "зони голоду", що розташована в сухих саванах і напівпустелях. Тут темпи приросту населення у два рази перевищують виробництво продовольства. Середньодобова забезпеченість їжею оцінюється у цих країнах на 80-85 % від рекомендованих ООН норм (не менше 2400 ккал на добу). Причиною голоду є не відсутність запасів зерна, а неспроможність країн, що розвиваються, через власні низькі доходи закуповувати на світовому ринку продукти харчування. У структурі сімейного бюджету частка продовольчих затрат у них перевищує 70 %, тоді як у Німеччині 17%, у США - 19%, у країнах СНД, через невисокі доходи населення цей показник наближається до 70 %.

Серед чинників, які мають особливе значення для вирішення продовольчої проблеми, є земля та ресурси Світового океану.

Україну також торкнулась продовольча проблема. Сьогодні економіка країни на 12 % залежить від імпорту продуктів харчування.