ТЕМА6. ПРИЗНАЧЕННЯ СПЕ Й ОРГАНІЗАЦІЯ ЇЇ ПРОВАДЖЕННЯ

Призначення судово-психологічної експертизи віднесено на розсуд слідчого або суду, що приймають рішення, виходячи з конкретних обставин справи. Експертиза провадиться в період розслідування чи судового розгляду справи на підставі відповідного процесуального рішення: постанови слідчого (судді) чи ухвали суду.

Судово-психологічна експертиза призначається в тих випадках, коли для вирішення певних питань необхідні спеціальні знання в галузі психології.

Процес призначення будь-якої судової експертизи містить основні елементи:

1) збирання необхідних матеріалів;

2) вибір моменту призначення експертизи;

3) визначення предмета судової експертизи;

4) формування запитань експерту;

5) вибір експертної установи чи експерта.

При призначенні судово-психологічної експертизи зазначені елементи наповнюються певним специфічним змістом.

Так, важливим у призначенні судово-психологічної експертизи є вибір експертів.

Істотним елементом призначення судово-психологічної експертизи є формулювання запитань експерту. Ці запитання мають відповідати основним вимогам:

1) не виходити за межі спеціальних знань експерта і не мати правового характеру;

2) бути визначеними, конкретними і короткими;

3) мати логічну послідовність.

Методичну допомогу слідчому або суду може надати такий типовий перелік запитань, що вирішуються судово-психологічною експертизою:

1. які індивідуально-психологічні особливості має підекспертна особа, що зумовили характер її протиправних дій або злочину чи злочинної діяльності (зазначаються ті, які мають значення для суду чи слідства: підвищена агресивність, підкореність, жорстокість, нерішучість, етичні орієнтації, соціальні настанови, мотиваційна сфера тощо);

2. які психологічні особистісні якості й провідні мотиваційні чинники поведінки має підекспертна особа і в якому зв’язку вони знаходяться з обставинами, що досліджуються у справі;

3. чи могли індивідуально-психологічні особливості підекспертної особи суттєво вплинути на її поведінку під час вчинення нею протиправних дій (чи злочину);

4. який індивідуально-рольовий статус має підекспертний у злочинній групі (лідер, підвладний тощо) і чи зумовлено це його індивідуально-психологічними властивостями та особливостями соціально-психологічної структури злочинної групи (злочинного угруповання);

5. які особливості мають психологічні чинники сексуально-насильницької поведінки підекспертного (у справах про статеві злочини);

6. чи має підекспертна особа індивідуально-психологічні особливості, що суттєво вплинули на характер її показань у справі;

7. яким чином сімейна ситуація, індивідуально-психологічні особливості батьків (зазначити, якщо треба, особливості одного з них чи обох), мотиваційні чинники вплинули на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя дитини — виховна поведінка здійснюваного ними виховного процесу;

8. чи має оцінка сімейної ситуації дитиною залежність від впливу з боку батьків та інших дорослих;

9. чи має підекспертна особа зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню її як особистості і виникли внаслідок впливу певних обставин (зазначити обставини: безпідставне обвинувачення, незаконне позбавлення волі, наклеп, образа, заподіяння шкоди її громадським інтересам та ін.);

10. чи спроможна підекспертна особа, з урахуванням її вікових особливостей, емоційного стану, індивідуально-психологічних властивостей, рівня розумового розвитку та умов мікросоціального середовища (залежність, погроза, омана тощо), усвідомлювати реальний зміст власних дій та у повній мірі свідомо управляти ними і передбачати їх наслідки;

11. чи здатна підекспертна особа, з урахуванням її емоційного стану, індивідуально-психологічних особливостей та рівня розумового розвитку, правильно сприймати обставини, що мають значення у справі, і давати про них відповідні показання;

12. чи мали суттєвий вплив індивідуально-психологічні особливості та емоційний стан підекспертної особи на її поведінку в аварійній ситуації (у справах щодо керування транспортом чи механізмами й автоматизованими системами на виробництві тощо);

13. чи перебувала підекспертна особа на момент вчинення протиправних дій в емоційному стані й у якому саме (сильний страх, пригніченість, розгубленість, відчай, емоційний стрес, фрустрація та ін.), що суттєво вплинув на її свідомість і поведінку (або, згідно зі справою, на діяльність, виконання професійних обов’язків);

14. чи перебувала підекспертна особа на момент вчинення протиправних дій у стані фізіологічного афекту як психологічної підстави сильного душевного хвилювання;

15. в якому емоційному стані перебувала підекспертна особа у період, який передував її самогубству;

16. чи виник емоційний стан підекспертної особи в період, який передував її самогубству, внаслідок дій обвинуваченого (зазначити: насильство, дії, які кваліфікуються як погрози, жорстоке ставлення чи систематичне приниження людської гідності тощо);

17. чи здатна підекспертна особа, виходячи з рівня її розумового розвитку, індивідуально-психологічних особливостей і емоційного стану, правильно розуміти характер та значення вчинюваних з нею дій та здійснювати опір (у справах про статеві злочини);

18. чи здатна підекспертна особа, з урахуванням рівня її розумового розвитку та індивідуально-психологічних особливостей, розуміти характер та фактичний зміст власних дій, керувати ними та передбачати їх наслідки;

19. чи має підекспертна особа відхилення у психічному розвитку, які не є виявами психічного захворювання (якщо має, то якими саме є їх ознаки);

20. чи вплинули (і яким чином) індивідуальні властивості психічних процесів підекспертної особи (вказати залежно від того, що має значення у справі: пам’ять, увага, сприйняття, мислення, особливості емоційних реакцій) або функціонування сенсорних процесів (зір, слух, нюх тощо) на адекватність сприйняття нею особливостей та змісту ситуації (зазначити наявні ознаки ситуації, що досліджується у справі), на їх відтворення у показаннях.

Необхідно зазначити, що на вирішення судово-психологічної експертизи можуть бути поставлені й інші запитання.

Організація провадження судово-психологічної експертизи передбачає створення нормальних умов виконання експертної діяльності, належних параметрів взаємодії з підекспертною особою, захист безпеки судового експерта, усунення можливих «перешкод» при провадженні судової експертизи, протидії з боку зацікавлених осіб. Необхідна також певна «стандартизація» методик дослідження, які обираються, підвищення якості виконання стимульного матеріалу, що використовується при реалізації психодіагностичних методів.

Хід і результати судово-психологічної експертизи відображаються у висновку експерта.