ТЕМА: ТЕХНОЛОГІЯ ПРОВЕДЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

1. Організація проведення судово-психологічної експертизи

2. Методика діагностування в контексті психологічної експертизи

3. Формулювання експертного висновку й оформлення документів експертизи

1. Організація проведення судово-психологічної експертизи

Судово-психологічна експертиза складається з наступних етапів або стадій:

• участь експерта в дослідженні доказів;

• з'ясування обставин, що мають значення для заклю­чення експертів;

• проведення експериментального дослідження;

• складання висновку;

• оголошення висновку;

• допит експертів.

Етапи проведення психодіагностичного дослідження

• ознайомлення з матеріалами справи;

• вивчення спеціальної літератури по передбачуваному напряму експертизи;

• попереднє дослідження;

• обробка отриманих результатів і їх інтерпретація;

• складання висновку експертизи;

• дача висновку на слідстві і в суді.

Методичні підходи до організації судово-психологічної діагностики

Методологічну основу судово-психологічної експертизи складають загальнопсихологічні наукові принципи: детермінізму, розвитку психіки людини в єдності її свідомості і діяльності, системності, що припускає вивчення її психічної діяльності як єдиного цілого. Такий підхід виключає ізольоване дослідження окремих проявів психіки поза їх зв'язком з іншими психічними особливостями, властивостями особистості. При цьому будь-яке психічне явище, властивість психіки вивчаються з урахуванням дії на них, на свідомість людини соціального середовища.

Судово-психологічна експертиза — це психодіагностичне обстеження, кінцевим результатом якого є діагноз психологічний (встановлення індивідуально-психологічних особливостей особи).

Експертне дослідження повинне включати:

1. аналіз ситуації, що привела до здійснення протиправних дій;

2. аналіз стійких індивідуально-психологічних особливостей обвинуваченого (по матеріалах кримінальної справи і даних бесіди з випробовуваним в процесі експертизи, результатам експериментально-психологічного дослідження);

3. аналіз психофізіологічного стану випробовуваного у момент здійснення злочину;

4. аналіз дій і поведінки випробовуваного у момент здійснення інкримінованого йому діяння (цілеспрямованість і доцільність, їх послідовність, адекватність ситуації і індивідуально-психологічним особливостям особистості) та в посткримінальний період;

5. аналіз подальшого ставлення суб'єкта до своїх протиправних дій.