Розглянемо детальніше ці складові експертного дослідження.
1. Аналіз ситуації, що привела до здійснення протиправних дій.
Мета цього етапу дослідження — встановити, чи була ситуація аффектогенною чи ні (оскільки аффектогенний характер ситуації є необхідною умовою для виникнення афекту).
Ознаки аффектогенної ситуації:
• конфліктність;
• несподіванність;
• экстремальність;
• реальність;
• динамізм.
Якщо в досліджуваній ситуації наявні всі вищевказані ознаки, то ми можемо категорично стверджувати, що вона була аффектогенною|.
2. Аналіз стійких індивідуально-психологічних особливостей обвинуваченого.
Дані для аналізу ми можемо отримати з матеріалів кримінальної справи і з результатів экспериментально-психологічного дослідження.
У матеріалах кримінальної справи необхідно звертати увагу на характеристики людини, на відомості, що даються про нього його рідними, близькими, друзями, співробітниками. При цьому важливо з'ясувати, наскільки випробовуваний стійкий до стресогенних дій, як поводиться в конфліктних ситуаціях.
При проведенні експериментально-психологічного дослідження слід визначати типологічні властивості нервової системи, характеристики емоційно-вольової сфери, встановити ієрархію цінностей особистості. Для діагностики вказаних особливостей застосовуються такі методики: діагностичний опитувальник Стреляу, Ммр1, 16-факторний опитувальник Кеттелла, опитувальники Айзенка, Леонгарда — Шмішека, Басса — Дарки, Спілбергера-Ханіна і інші. З проективних - інформативні фрустраційний тест Розенцвейга, ТАТ, Люшера-тест, рисуночні методики. Навряд чи можна (та і чи потрібно) раз і назавжди визначити набір методів экспериментального дослідження. Адже кожен випробовуваний і кожен конкретний випадок вимагають індивідуального підходу.
3. Аналіз психофізіологічного стану випробовуваного в момент здійснення злочину (або безпосередньо перед ним).
Цей етап дослідження не менш важливий, чим інші, поскільки несприятливий психофізіологічний стан суб'єкта буває тим «благодатним» грунтом, що полегшує виникнення стану фізіологічного афекту. До таких станів можуть бути віднесені соматичні захворювання (зокрема хронічні), нервові хвороби; безсоння, хронічна психічна напруженість (стрес); алкогольне сп'яніння. Зокрема, алкогольне сп'яніння може дезорганізовувати психічну діяльність, що виражається в посиленні суб'єктивізації сприйняття, зміні його точності і об'єму, порушенні процесу запам'ятовування, емоційно-вольовій нестійкості, розторможеності потягів і так далі
4. Аналіз дій і поведінки випробовуваного у момент здійснення інкримінованого йому діяння і поведінки в посткримінальний період.
Інтерес правоохоронних органів до СПЕ психологічного стану людини у момент здійснення правопорушення викликаний тим, що багато тяжких злочинів, пов'язаних з фізичним насильством, скоюються в стані так званого сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними діями потерпілого. Якщо встановлюється факт перебування людини в стані сильного душевного хвилювання в досліджуваний період, то його діяння кваліфікуються такими, що спричинили суттєве пом'якшення відповідальності.
Приводом для проведення СПЕ у зв'язку з афектом є наявність ознак вкрай підвищеного і раптово виникнувшого емоційного збудження, що виявилися в злочинній дії безпосередньо за протиправними діями потерпілого.
Для визначення стану афекту перед СПЕ ставиться одне питання: чи знаходилася особа у момент здійснення певних дій в стані фізіологічного афекту?
Оскільки фізіологічний афект не можна відтворити повторно, його експертне дослідження здійснюється ретроспективним аналізом залишкових явищ. Надані експертові-психологу матеріали кримінальної справи повинні бути достатніми для:
а) аналізу особистісних особливостей обвинуваченого;
б) визначення причин виникнення афекту;
в) реконструкції динаміки розвитку і згасання даного стану.
Мета даного етапу полягає у виявленні ознак афекту. Наявність всіх ознак (або більшості з них) може свідчити про те, що людина знаходилася в досліджуваний період в стані фізіологічного афекту.
При розслідуванні статевих злочинів эксперту-психологу можуть бути поставлені питання, пов'язані з встановленням або запереченням безпорадного стану потерпілої (це є кваліфікуючою ознакою даного складу злочину). Стан безпорадності має різні прояви і може бути викликаний різними причинами: хвороба, алкогольне сп'яніння, малолітній вік і ін. Перед судово-психологічною експертизою в цих випадках можуть бути поставлені два питання:
1) чи знаходилася потерпіла у відповідній ситуації в стані безпорадності;
2) чи могла потерпіла усвідомлювати характер і значення здійснюваних над нею дій.
Не слід ставити питання: чи могла потерпіла чинити опір винному? Неопірність обставинам не означає згоди з ними, їх прийняття. Безпорадність — це і є стан, що унеможливлює опір. Нерозуміння характеру здійснюваних дій може бути обумовлене рядом обставин:
1) хронічним психічним захворюванням;
2) тимчасовим аномальним станом психіки у момент здійснення з потерпілою статевого акту;
3) відставанням в психічному розвитку;
4) віковими і особистісними особливостями потерпілої.
Обставини першого і другого типу встановлюються комплексною судово - психіатрично - психологічною експертизою;
обставини третього і четвертого видів — судово-психологічною експертизою.
Статева зрілість потерпілої повинна встановлюватися комплексною медико-психологічною експертизою.
5. Подальше відношення суб'єкта до своїх протиправних дій.
Як правило, більшість обвинувачених жалкують про те, що сталося (хоча нерідко говорять про те, що відчули полегшення| розрядку, звільнення від тиску, викликаного діями потерпілого).
Дата добавления: 2022-07-20; просмотров: 91;
Поиск по сайту
Публикации по технике и механике
Публикации по биологии
Публикации по информатике
Публикации по строительству
Публикации по физике
Публикации по химии
Публикации по электронике
Публикации по искусству
Публикации по истории
