Психологічна експертиза помилки
Ще одним видом психологічної експертизи у справах про визнання правочину недійсним є судово-психологічна експертиза помилки. Відповідно до частини 1 ст. 229 ЦК України, «якщо особа, яка вчинила право-чин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням».
Законодавець визначає дві причини помилки: 1) помилка через «власну недбалість»; 2) помилка через «необережну поведінку» контрагента правочину.
Оціночна норма «помилка» має певний психологічний зміст. Розкрити його можна, проаналізувавши когнітивну підструктуру особистості: неадекватні знання та уявлення щодо обставин правочину тощо. У разі неадекватних уявлень усвідомленість і довільність вольової регуляції спрямовується помилкою, пов'язаною з неправильними знаннями про істотні обставини вчинення правочину.
Юридичне значення мають мимовільність, ненавмисність (необережна поведінка) однієї із сторін правочину, через яку сформувалася помилка, з одного боку, і, незнання позивача про істотні обставини вчинення правочину, з іншого. У зазначеному випадку помилкові уявлення виникають без стороннього впливу.
Предметом психологічної експертизи помилки є особливості когнітивної (пізнавальної) сфери особистості.
Пізнання — це процес пошуку (створення), збереження й відтворення знання. До власне пізнавальних процесів, результатом яких є знання, належать відчуття, сприймання, мислення. Крім того, у психології пізнавальної діяльності вирізняють універсальні психічні процеси. Їх ще називають «наскрізними», що проходять крізь будь-яку діяльність, Це пам'ять, увага й уява.
Помилки можуть бути пов'язані з будь-якими пізнавальними процесами. Психологи констатують, що цілком об'єктивні або ж цілком помилкові уявлення – явище рідкісне. Зазвичай, будь-які знання можуть містити помилкові елементи. Помилки можуть бути в уявленнях про істотні фактичні обставини правочину. Встановлено, що помилки можуть бути пов'язані з приписуванням вигаданих, не властивих обставинам ознак; об'єднанням не пов'язаних між собою фактів або ж перебільшенням чи зменшенням властивостей об'єкта (предмета); заміною реальних деталей обставин іншими тощо.
Чинниками помилкових явищ, як правило, є:
· психологічні особливості процесу сприймання фактичних обставин;
· фізичні умови, в яких сприймалася фактична обставина;
· сенсорні обмеження чи психофізіологічний стан аналізатора у момент сприймання обставин правочину;
· індивідуально-психологічні властивості, пов'язані з проявами особистості у сприйманні фактів. Приміром, встановлено залежність сприймання від життєвого й професійного досвіду, статі, віку, рівня інтелекту, розвитку уяви, характеру, темпераменту, спрямованості особистості тощо;
· міжособистісні особливості сприймання, зокрема, ефекти й помилки міжособистісного розуміння;
· емоційний стан у момент сприймання стотної фактичної обставини й залежність цього стану від соматичної хвороби, вживання деяких лікарських препаратів, алкоголю. Встановлено, наприклад, що під впливом алкоголю спотворюється сприймання форми, розміру, кольору, швидкості, часу тощо;
· особливості пам'яті. Помилки і перекручування можуть виникати на етапі запам'ятовування, збереження й відтворення фактичних обставин. Важливу роль у цьому відіграють закономірності процесу забування інформації.
Експертиза цих властивостей є важливою для доведення наявності помилки й причин її виникнення.
Якщо ж встановлено намір відповідача ввести в оману позивача, то ми маємо справу зі здійсненням правочину «під впливом обману».
Дата добавления: 2022-07-20; просмотров: 90;