ВИКОРИСТАННЯ МОДЕЛЕЙ

Слово модель – (від франц. тосіеіе) означає зразок, умовний образ якого-небудь об'єкта. Модель є одним із засобів наочності навчання. Вона виконує ілюстративну роль під час розповіді педа­гога про найбільш важливі властивості, дії об'єкта, що вивчається, в цілому або його окремих частин. Моделі широко застосовуються у шкільній педагогіці. Сьогодні використанню методу моделей при­діляється достатня увага і в дошкільній педагогіці.

Дослідження останніх років (С. М. Ніколаєва, І. О. Хайдурова та ін.) довели, що вимогам розвиваючого навчання дошкільників відповідає такий систематизований зміст знань, у центрі якого гло­бальна закономірність тієї чи іншої галузі дійсності, що має яскра­во виражені зовнішні прояви. Дитина в процесі предметно-чуттєвої діяльності може виділити істотні зв'язки і явища в тій чи іншій га­лузі і відобразити їх у формі узагальнених уявлень.

Засвоєння таких узагальнених знань, формування уявлень про залежності в природі вимагають використання специфічних мето­дів, які застосовуються під час проведення поглиблено-пізнавальних занять.

Для формування уявлень про залежності в природі особливе значення мають діючі моделі. Будь-який статичний замінник реального об'єкта, картина, муляж дає змогу сформувати уявлення лише про зовнішні ознаки, тоді як діюча модель розкриває дітям функціонування об'єкта, його зв'язок з конкретними умовами. На­приклад, картинка-модель метелика павичеве око, який сидить на «корі» (відповідно розфарбованому картоні), може мати крильця, що рухаються за допомогою непомітних тонких дротинок. Вдаю­чись до цієї рухомої моделі, вихователь демонструє особливості будови тіла, поведінку комахи і її пристосувальний взаємозв'язок із навколишнім середовищем: маскувальне (кольору кори) забарв­лення нижнього боку крил у згорнутому положенні, коли метелик сидить, і застережне – верхньої сторони, коли він раптом розгортає крила.

Модель маскування дає змогу показати дітям значення відповідності і невідповідності забарвлення, наявності або відсут­ності руху для впізнання певного об'єкта. Вона діє так: на кольо­рову частину встановлюється (щоб діти не бачили) площинна гео­метрична фігура такого самого кольору – треба впізнати її. Щоб перевірити правильність відповіді, фігура висувається на білу час­тину панелі. Потім діти пояснюють, чому їм було важче впізнати її на кольоровому тлі і зовсім легко на білому. Вихователь підсу­мовує: якщо забарвлення якогось предмета збігається з кольором тіла, він стає непомітним.

Демонстрування іншої геометричної фігури (колір той самий) при повільному русі по зафарбованій частині панелі переконує, що її легше пізнати у русі, ніж нерухому. Так дошкільники спро­щено знайомляться з головними ознаками маскування природних об'єктів у навколишньому середовищі.

Своєрідною моделлю водойми є акваріум. Через його прозорі стінки діти можуть спостерігати за всіма об'єктами, що знаходять­ся у ньому. Усвідомити взаємодію їх допоможуть також запитання: «Навіщо в акваріумі пісок? (У ньому ростуть рослини); Для чого потрібні рослини? (Насичують воду киснем, служать рибкам кор­мом, прикрашають акваріум). У ході бесіди проводиться паралель між життям мешканців акваріума і природою водойми. У до­шкільників формується уявлення про єдність і взаємозв'язки в при­роді.

Можна використати «живі картин и», на яких за допомогою вирізаних з паперу рослин, комах тощо демонструється послідов­ність цвітіння, появи комах, що допоможе сформувати більш узагальнене усвідомлення дітьми змін у природі.

Н. І. Вєтровою досліджувалась можливість використання моде­лей для розвитку узагальнених способів спостереження у дітей. , Отже, дидактична цінність методу моделей полягає у можливо­сті досить швидко і переконливо формувати узагальнюючі уявлен­ня, приводити їх у систему. При цьому ніколи не можна забувати того, що справжня педагогіка, як вказував К. Д. Ушинський, дає учням передусім матеріал і у міру нагромадження цього матеріалу приводить його в систему. Чим більший і різноманітніший матеріал, тим вищою стає система. Отже, використання методу моделей у до> шкільному віці завжди повинно йти поруч з нагромадженням фонду конкретних вражень через безпосередній контакт дітей з при­родою. Метод моделей допоможе у проведенні поглиблено-пізнавальних занять.

Словесні методи.

РОЗПОВІДЬ

Цінність розповіді:

По-перше, оперативність. Володіючи знаннями про різні яви­ща, об'єкти природи, вихователь може негайно задовольнити ди­тячу допитливість, сформувати ставлення до об'єктів природи.

По-друге, цінність розповіді полягає у тому, що вихователь мо­же використовувати її у найбільш оптимальних педагогічних си­туаціях, коли у самих дітей виникає інтерес до будь-якого об'єкта природи. А це надзвичайно важливо з точки зору гуманізації про­цесу навчання.

По-третє, позитивною стороною розповіді є те, що потреба у її використанні виникає найчастіше при наочному сприйманні об'­єктів природи або його зображенні на картинці, що забезпечує тіс­ний взаємозв'язок між наочністю і словом.

По-четверте, вихователь завжди може побудувати розповідь з урахуванням віку дітей і їх підготовленості до сприймання тих чи інших явищ у природі. Розповідь вихователя, який є авторитетом для дітей, глибоко западає у пам'ять і є також важливим позитив­ним моментом для широкого застосування її в роботі з дошкіль­никами.

Розповідь вихователя про природу повинна відповідати ряду вимог. Вона має сприяти формуванню вірогідних знань про при­роду; в ній повинні у доступній формі розкриватися зв'язки і за­лежності у природі; розповідь повинна бути образною, емоційною, цікавою, спрямованою на формування у дітей розумного, доброго ставлення до природи.

Розрізняють сюжетні і описові розповіді. В основі сюжетної розповіді завжди якась подія, випадок.

До сюжетних розповідей належать і словесні логічні завдання – різновид розповіді, в якій перед дітьми ставиться проблемне питання, яке їм пропонується вирішити. Цінність сло­весних логічних завдань полягає в тому, що:

проблемне питання, яке ставить вихователь, викликає у дітей активне пізнавальне ставлення, внутрішню зацікавленість, що створює сприятливі умови для засвоєння знань;

розкриття причинних зв'язків сприяє формуванню доказовості, критичності мислення;

моральні ситуації, що лежать в основі словесних логічних за­вдань, викликають у дітей гуманні почуття доброти, співчуття, які слід формувати у дошкільників;

у процесі розв'язання словесних логічних завдань діти ствер­джуються у знаннях про природокористування, ставленні до при­роди.

Словесні логічні завдання використовуються переважно тоді, коли у дітей вже склалися певні знання про об'єкти природи.

Доцільно частіше використовувати словесні логічні завдання, в процесі розв'язання яких закріплюються знання про природоко­ристування.

Значно частіше у повсякденному житті і на заняттях викорис­товуються описові розповіді, мета яких – подання інформації про ті чи інші об'єкти природи. Слід відразу відзначити, що описові розповіді сприймаються дошкільниками не з меншим інтересом, якщо вони подаються з урахуванням нижче зазначених вимог. Важливе значення має те, що найчастіше вони поєднуються із сприйманням реального об'єкта природи чи з картинкою, розкри­вають взаємозв'язки – «таємниці», і це зумовлює зацікавленість дітей.

Розповідь можна щоденно використовувати під час спостере­жень на прогулянках, розглядання картинок і за потребою на за­няттях по ознайомленню з природою. Введення розповіді в спосте­реження посилює інформативність їх, викликає у дітей зацікавле­ність, сприяє формуванню екологічної культури. Елементи розпо­віді можна органічно вплітати у канву спостереження, доповнюючи інформацією різноманітного плану. В деяких випадках виникає потреба використовувати розповідь після розглядання об'єкта, ко­ли, наприклад, дії тварини цілком поглинають увагу дітей, коли об'єкт спостереження не весь час знаходиться перед очима дітей.

Під час розповіді треба активізувати дітей запитаннями, вислу­хати їхню думку. Інтерес і активність дітей посилюються картин­кою, яка інколи може бути використана і в процесі розглядання об'єкта для того, щоб продемонструвати масове цвітіння, розгляну­ти деталі на збільшеному зображенні тощо.

Широке використання розповіді в роботі з дошкільниками ви­магає від вихователя достатніх знань про багату і різноманітну природу України, а також формування вміння розповідача.

БЕСІДА

У педагогічній літературі бесіда визначається як цілеспрямова­на, організована розмова з дітьми. Значення бесіди полягає в то­му, що вона активізує розумову діяльність дітей, оскільки в про­цесі бесіди створюються можливості для використання раніше на­бутих знань. В ході бесіди ці знання закріплюються, збагачуються і уточнюються. У процесі бесіди діти підводяться до встановлення причинних зв'язків і залежностей у природі, розвивається зв'язна мова дітей, формуються розумові операції. Під час бесід вихову­ється ставлення дітей до природних об'єктів.

У процесі ознайомлення дошкільників з природою використо­вуються вступні, супровідні і заключні бесіди.

Вступна бесіда ставить за мету пов'язати попередні знан­ня дітей з вивченням нових, викликати інтерес до них, з'ясувати, що діти недостатньо засвоїли і на що треба звернути увагу. Най­частіше такі бесіди проводяться перед спостереженнями, екскур­сіями.

Досить часто використовується супровідна бесіда у по­єднанні із спостереженнями, розгляданням ілюстрацій, під час до­слідів тощо. Питання, які ставить вихователь, повинні активізувати думку дітей, вести їх від виділення зовнішніх ознак до порівнянь, встановлення зв'язків і залежностей.

Заключна бесіда спрямована на систематизацію і уза­гальнення одержаних фактів, їх конкретизацію, закріплення, уточ­нення. Ці бесіди за змістом можуть бути різного рівня: одні про­водяться після спостереження за вузьким колом об'єктів, напри­клад, що бачили діти на водоймі, на луці, у лісі. Можуть прово­дитися бесіди за більш широким колом явищ (бесіди про осінь, зиму, весну, літо, про неживу природу, свійських і диких тварин тощо). Під час цих бесід узагальнюються знання дітей, набуті за тривалий час.

З усіх видів бесід проведення заключної бесіди вимагає най­більш ретельної підготовки дітей і вихователя. Успіх узагальнюю­чої бесіди залежить від:

1. Чуттєвого досвіду дітей.

2. Плану бесіди, в якому слід передбачити, які питання треба уточнити, до яких узагальнень і висновків потрібно підвести ді­тей.

3. Правильного добору ілюстративного матеріалу.

Бесіда – це результат проведеної з дітьми роботи. Тому перед вихователем стоїть завдання нагромадження у дітей уявлень через спостереження, трудову діяльність, ігри, читання природознавчої літератури, розповіді. Вести з дітьми бесіди можна лише про те, про що у дітей є конкретні уявлення.

Опора на досвід дітей і логічна послідовність запитань забез­печують більшу зацікавленість, активність дітей, підводять до більш узагальненого розуміння зв'язків у природі.

До запитань вихователя ставляться певні вимоги. Запитання:

1. Пропонуються всій групі, оскільки в них завжди є розумові
завдання, які повинні вирішуватися всіма дітьми.

2. Мають бути зрозумілими, точними, короткими.

3. Повинні містити одну думку.

Не слід ставити запитань, що вимагають відповіді «так» або «ні» через те, що вони не забезпечують достатньої розумової і мовної активності дітей. У середньому кількість запитань у бесіді має дорівнювати 12-14.

Вихователь у ході бесіди повинен піклуватися про те, щоб вико­ристати різноманітний наочний матеріал, який допоможе дітям пригадати і виділити суттєві ознаки явищ. Це – календарі при­роди, малюнки дітей, ілюстрації, картини, а також технічні засо­би – діапозитиви, грамзаписи, які підвищують емоційну насиче­ність бесіди. В процесі бесіди можна використовувати знайомі ді­тям вірші, прислів'я, загадки, приказки.

Бесідою слід керувати так, щоб не давати дітям ухилятися від теми, в той же час вести її невимушено, природно. Слід вислухову­вати дітей, але не вимагати від них обов'язково повних відповідей. Доцільно спонукати всіх дітей до оцінки думок, що ними вислов­люються, і неухильно вести до кінцевих висновків. Важливо, щоб діти самі сформулювали висновки, узагальнення, а не повторюва­ли їх за вихователем.

Заключні бесіди завершують роботу по ознайомленню дітей з сезонними явищами природи і повинні проводитися в кінці сезону. Навесні, влітку в зв'язку із значним збільшенням пізнавального матеріалу, який набувають діти під час ознайомлення з природою, можна проводити 2-3 бесіди.

Специфіка змісту бесіди визначає її тип, своєрідність проведен­ня, використання наочного матеріалу. Заключні бесіди часто про­водяться з дітьми старшого дошкільного віку як контрольні за­няття.

Використання всіх словесних методів, і особливо бесід, потребує широкого введення емоційного фактора. Цього можна досягнути введенням ігрових прийомів, змагальності типу телевізійної гри «Що, де, коли», постановкою перед дітьми завдань на відтворення дій тварин тощо.