Матеріалів на будівельному майданчику

Зберігання і транспортування фарбувальних складів повинні відповідати вимогам ГОСТ 9980.5-86 і Правилам пожежної безпеки при виконанні будівельно-монтажних робіт.

Фарбувальні склади, мастики і розчинники повинні зберігатися в закритих провітрюваних вибухопожежонебезпечних приміщеннях.

Тара, в якій знаходяться фарбувальні склади, має бути небиткою, справною і щільно закритою. На тарі має бути позначене найменування матеріалу, номер партії, дата виготовлення, найменування підприємства-виготовлювача, спосіб безпечного зберігання, транспортування, застосування і термін зберігання. Ємкості, що містять шкідливі і вибухонебезпечні речовини, повинні мати застережливе забарвлення відповідно до вимог ГОСТ 12.4.026-76. Маса (брутто) ємкості, що поступає на будівельний майданчик, не повинна перевищувати 15 кг.

У приміщеннях, де складуються матеріали, які виділяють вибухонебезпечні і пожежонебезпечні пари, не допускається використання вогню, а також дії, які визивають іскроутворення. Електроустаткування має бути вибухобезпечного виконання.

Отвори в металевих ємкостях повинні закриватися пробками. Виймати або відгвинчувати пробки вирішується інструментом, виготовленим з матеріалу, не зухвалого іскроутворення.

Пожежна тара (бочки, бідони) повинна зберігатися на спеціально відведених для цього майданчиках.

Компоненти складів забарвлень, що взаємно реагують з виділенням шкідливих речовин, слід транспортувати і зберігати роздільно.

Кількість складу забарвлення і розчинника, що розміщується на робочому місці, має бути не більш, ніж на одну робочу зміну.

При транспортуванні і зберіганні складів забарвлень окрім справжнього розділу слід дотримувати вимоги стандартів на конкретні їх види.

У складах будівельних матеріалів та виробів необхідно виконувати такі вимоги протипожежної безпеки:

- не допускати складування горючих будівельних матеріалів в межах протипожежних розривів між спорудами, складування негорючих матеріалів допускається з залишенням вільних смуг навколо будівель, достатніх для маневрування пожежного транспорту, але не менше ніж 5 м;

- дороги та під'їзди потрібно утримувати в хорошому стані і не захаращувати;

- склади потрібно забезпечувати необхідними засобами гасіння пожеж (вогнегасниками, ящиками з піском, ємкостями з водою, відрами, лопатами і т.п.) -- приміщення, в яких зберігаються легкозаймисті матеріали, всередині та зовні повинні обладнуватись написами "Увага! Вогненебезпечно!";

- майданчик, зайнятий для зберігання лісоматеріалів, повинен бути звільнений від дерну та періодично очищатись від трави, кори та іншого сміття;

- пиломатеріали потрібно розташовувати на відстані не менше ніж 30 м від постійних або тимчасових будівель і споруд, а круглу деревину - на відстані не менше ніж 15 м

Територія, яка зайнята під відкриті склади горючих матеріалів, а також під виробничі, складські і допоміжні будови з пальних і важкогорючих матеріалів, має бути очищена від сухої трави, бур'яну, кори і тріски.

При зберіганні на відкритих майданчиках горючих будівельних матеріалів (лісопиломатеріали, толь, руберойд і ін.), виробів і конструкцій з горючих матеріалів, а також устаткування і вантажів в горючій упаковці вони повинні розміщуватися в штабелях або групами площею не більше 100 м². Відстані між штабелями (групами) і від них до будівель, що будуються або підсобних, і споруд належить приймати не менше 24 м.

У будівлях, що будуються, за узгодженням з органами державного пожежного нагляду дозволяється розташовувати тимчасові майстерні і склади (за винятком складів горючих речовин і матеріалів, складів дорогого і цінного устаткування, а також устаткування в горючій упаковці, виробничих приміщень або устаткування, пов'язаних з обробкою горючих матеріалів) за умови виконання вимог сьогодення Правив. Розміщення адміністративно-побутових приміщень допускається в частках будівель, виділених глухими протипожежними перегородками 1-го типа і перекриттями 3-го типа.

Розміщення тимчасових складів (комор), майстрові і адміністративно-побутові приміщення в будівлях, що будуються, з незахищених несучих металевих конструкцій і панелі з горючими полімерними утеплювачами не допускається.

Негашене вапно необхідно зберігати в закритих окремо складських приміщеннях, що стоять. Пів цих приміщень має бути підведений над рівнем землі не менше чим на 0,2 м. При зберіганні негашеного вапна слід передбачати заходи, що запобігають попаданню вологи і води.

Ями для гасіння винищити дозволяється розташовувати на відстані не менше 5 м від складу її зберігання і не менше 15 м від інших будівель, споруд і складів.

При реконструкції, розширенні, технічному переозброєнні, капітальному ремонті і введенні об'єктів в експлуатацію чергами частина, що будується, має бути відокремлена від тієї, що діє протипожежними перегородками 1-го типа і перекриттями 3-го типа. При цьому не повинні порушуватися умови безпечної евакуації людей з частин будівель і споруд.

Склади ЛЗР та ГР

Відкриті склади ЛЗР та ГР слід розміщувати на майданчиках, які мають нижчу позначку відносно прилеглих будівель та населених пунктів. У разі неможливості виконання цієї вимоги повинні передбачатися додаткові заходи, що виключають можливість розливання ЛЗР та ГР під час аварії на територію населеного пункту, підприємства тощо.

Відстань від складів ЛЗР та ГР до будівель, споруд і населених пунктів повинна відповідати вимогам будівельних норм.

Резервуарні парки та інші майданчики для зберігання ЛЗР та ГР повинні мати за периметром обвалування (стінки), які перешкоджають розтіканню рідин у разі аварії. Земляне обвалування у верхній частині повинно бути не менше 0,5 м завширшки.

Обвалування резервуарів необхідно виконувати таким чином, щоб воно вміщувало об'єм, який дорівнює номінальному об'єму найбільшого резервуара, що знаходиться в цьому обвалуванні, і було на 0,2 м вище рівня розлитої рідини. Відстань від стінок резервуарів до нижньої крайки внутрішніх схилів обвалування або до обгороджуючих стін має бути не менше: 3 м - від резервуарів місткістю до 10 тис. куб. м та 6 м - від резервуарів місткістю 10 тис. куб. м і більше.

Майданчики для зберігання нафтопродуктів у тарі слід обгороджувати земляним валом або негорючою суцільною стінкою заввишки не менше 0,5 м з пандусами для проходу на майданчик.

Обвалування (стінки), їх перехідні містки, сходи, огорожі повинні постійно підтримуватися справними. Майданчики в середині обвалувань повинні бути рівними, утрамбованими та посипаними піском. Випадково розлиті ЛЗР та ГР слід негайно прибрати, а місця розлиття посипати піском.

Територію резервуарних парків (нафтобаз), насосних станцій для перекачування ЛЗР та ГР необхідно обгороджувати огорожею з негорючих матеріалів не менше 2,0 м заввишки.

Наземні резервуари мають бути пофарбовані білою (сріблястою) фарбою для запобігання дії сонячного проміння.

На дихальних трубках резервуарів для зберігання ЛЗР, на трубопроводах газової обв'язки резервуарів і на трубопроводах для зливу ЛЗР із транспорту мають встановлюватися вогнеперешкоджувачі.

На кожному трубопроводі, що подає в резервуар ЛЗР і ГР (або відводить їх із резервуара), має встановлюватися запірна арматура на відстані не ближче 3 м від резервуара.

Зливання ЛЗР і ГР (крім мазуту) до резервуара повинно проводитися під шар рідини товщиною не менше 50 мм і тільки закритим способом. Розміщувати зливні пристрої безпосередньо на горловинах резервуарів забороняється. Їх слід розміщувати від будівель і резервуарів на відстанях, визначених у будівельних нормах.

На кожний резервуар необхідно складати технологічну карту, в якій вказується номер резервуара, його тип, призначення, максимальний рівень наливання, мінімальний залишок, швидкість наповнення і випорожнювання.

У процесі експлуатації резервуарів необхідно здійснювати постійний контроль за справністю дихальних клапанів та вогнезагороджувачів. За температури повітря вище нуля перевірки повинні проводитися не рідше одного разу на місяць, а нижче нуля - не рідше двох разів на місяць. Узимку дихальні клапани та сітки повинні очищуватися від льоду.

Під час огляду резервуарів, відбирання проб або замірів рівня рідини слід застосовувати пристосування, які виключають іскроутворення в разі ударів.

Люки, що служать для замірювання рівня та відбору проб із резервуарів, повинні мати герметичні кришки, а отвори для вимірів - кільце з металу (із внутрішнього боку), яке виключає іскроутворення.

Підігрівати в'язкі та застигаючі нафтопродукти в резервуарах (у встановлених межах) дозволяється за умови рівня рідини над підігрівниками не менше 0,5 м.

Для резервуарів, де зберігаються сірчисті нафтопродукти, повинен бути розроблений графік планових робіт з очищення від відкладень пірофорного сірчистого заліза.

У разі появи тріщин у швах, у металі стінок або дна діючий резервуар має бути негайно випорожнений.

Роботи з ремонту резервуарів дозволяється проводити, як правило, лише після повного звільнення резервуара від рідини, від'єднання від нього трубопроводів, відкриття всіх люків, ретельного очищення (пропарювання та промивання), відбирання з резервуарів проб повітря та аналізу на відсутність вибухонебезпечної концентрації.

Перед ремонтом резервуарів необхідно накрити повстю, просоченою антипіренами, усі засувки на сусідніх резервуарах та трубопроводах (влітку повсть змочити водою). Електро- та газозварювальну апаратуру дозволяється розміщати на відстані не ближче 50 м від діючих резервуарів.

На складах резервуарного парку повинен бути запас вогнегасних речовин, а також засобів їх подавання в кількості, необхідній для гасіння пожежі в найбільшому резервуарі.

Подавання залізничних цистерн під зливання та наливання, а також їх виведення мають здійснюватися плавно, без поштовхів та ривків. Гальмування залізничних цистерн металевими башмаками на території зливноналивних пристроїв не дозволяється. Для цього необхідно застосовувати дерев'яні підкладки.

Якщо подавання під зливання (наливання) та виведення вагонів-цистерн з ЛЗР, які мають температуру спалахування парів 28 град. C та нижче, проводиться паровозами, то треба здійснювати їх прикриття одним чотиривісним порожнім вагоном або вагоном (платформою), навантаженим негорючим вантажем.

Паровози, які подають залізничні цистерни під зливання або наливання ЛЗР та ГР на територію підприємства, повинні працювати лише на рідкому паливі.

Автоцистерни, які перевозять ЛЗР та ГР, повинні відповідати вимогам пункту 7.8.8 цих Правил.

Перед наливанням нафтопродуктів персонал підприємства, який здійснює їх відпуск (або працівники охорони), повинен шляхом зовнішнього огляду переконатися в наявності та справності заземлення, іскрогасника та інших захисних пристроїв на автоцистерні, а також у її забезпеченості первинними засобами пожежогасіння.

Зливно-наливні пристрої, трубопроводи, стояки та арматура повинні піддаватися регулярному оглядові та планово-попереджувальному ремонту. Виявлені несправності та витікання слід негайно усувати, а в разі неможливості усунення - відключати несправні елементи.

Робочі та евакуаційні сходи естакад повинні постійно утримуватися справними.

Для місцевого освітлення під час зливно-наливних операцій можуть застосовуватися акумуляторні ліхтарі у вибухобезпечному виконанні.

Зливні шланги повинні бути споряджені наконечниками з матеріалів, які виключають можливість іскроутворення від удару.

Залізничні шляхи, естакади, трубопроводи, телескопічні труби, наконечники шлангів та зливних пістолетів мають бути заземлені. Опір заземлювальних пристроїв слід перевіряти не рідше одного разу на рік згідно з графіком, затвердженим власником підприємства.

Зберігання ЛЗР та ГР у тарі слід здійснювати в будівлях або на майданчиках під навісами (залежно від кліматичних умов). Навіси слід влаштовувати лише з негорючих матеріалів. Не дозволяється зберігання в тарі на відкритих майданчиках нафтопродуктів з температурою спалахування 45 град. С і нижче. Види тари для зберігання та відпуску нафтопродуктів слід приймати за ГОСТ 1510-84 "Нефть и нефтепродукты. Маркировка, упаковка, транспортирование и хранение".

Зберігання рідин з температурою спалахування парів вище 120 град. С у кількості до 60 м дозволяється в підземних сховищах з горючих матеріалів за умови влаштування підлоги з негорючих матеріалів та засипання покриття шаром утрамбованої землі завтовшки не менше 0,2 м.

Будівлі та споруди (за винятком металевих резервуарів) складів для зберігання ЛЗР та ГР повинні бути не нижче II ступеня вогнестійкості. Одноповерхові будівлі можуть бути III ступеня вогнестійкості.

Будівлі для зберігання ГР у тарі можуть бути заввишки не більше трьох поверхів, а ЛЗР - одноповерховими.

Загальна кількість ЛЗР та ГР в одній будівлі для зберігання нафтопродуктів у тарі не повинна перевищувати 1,2 тис. куб. м ЛЗР або 6 тис куб. м ГР. При одночасному зберіганні ЛЗР і ГР їх загальна приведена кількість на складі не має перевищувати вищевказаних значень і визначається з розрахунку: 1 куб. м ЛЗР прирівнюється до 5 куб. м ГР.

При цьому в одному приміщенні (секції) дозволяється зберігати не більше 0,2 тис. куб. м ЛЗР або 1 тис. куб. м ГР. Приміщення для зберігання ЛЗР та ГР повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією, що відповідає вимогам будівельних норм.

Дверні отвори у приміщеннях для зберігання ЛЗР та ГР у тарі повинні мати пороги з пандусами заввишки не менше 0,15 м для запобігання розливанню рідини в разі аварії. Підлога в цих приміщеннях повинна бути з негорючих матеріалів і мати похил для стікання рідин до лотків та трапів.

У разі зберігання бочок з ЛЗР та ГР у будівлях слід дотримуватися таких вимог:

вручну укладати бочки на підлогу не вище ніж у 2 яруси;

укладати бочки механізовано, не вище ніж: у п'ять ярусів - для ГР і три яруси - для ЛЗР;

укладати не більше двох бочок по ширині штабеля або стелажа;

укладати бочки на кожному ярусі стелажа в один ряд по висоті незалежно від виду нафтопродуктів;

проходи для транспортування бочок мають бути не менше 1,8 м завширшки, а проходи між стелажами або штабелями - не менше 1 м.

При зберіганні бочок на відкритих майданчиках необхідно:

у межах однієї обгородженої (обвалованої) території розміщати не більше шести штабелів;

дотримуватися наступних розмірів одного штабеля: його довжина не повинна перевищувати 25 м, а ширина - 15 м;

передбачати відстань між штабелями на одному майданчику не менше 5 м, між штабелями сусідніх майданчиків - не менше 20 м, між штабелями та валом (стіною) - не менше 5 м;

укладати бочки на майданчиках не більше ніж у два яруси у висоту і з проходами завширшки не менше 1 м через кожні два ряди.

Бочки повинні укладатися пробками догори.

Порожні металеві бочки,

забруднені нафтопродуктами, необхідно зберігати окремо на спеціально відведених майданчиках, із щільно закритими пробками (люками), укладеними не більше ніж у чотири яруси і відповідно до вимог, установлених для зберігання нафтопродуктів у тарі на відкритих майданчиках (пункт 7.10.2.27 цих Правил).

Для розливання ЛЗР та ГР повинен бути передбачений ізольований майданчик (приміщення), обладнаний відповідними пристосуваннями для виконання цих робіт.

Відпускати ЛЗР і ГР споживачам дозволяється за допомогою сифона або насоса лише у спеціальну тару з кришками (пробками), які щільно закриваються. Відпуск ЛЗР та ГР у скляні та полімерні посудини місткістю більше 5 л забороняється.

Прямий телефонний зв'язок нафтобази з найближчою пожежною частиною (центральним пультом пожежного зв'язку населеного пункту) повинен постійно утримуватися справним, із щоденним контролем справності перед початком роботи бази.

Склади ЛЗР і ГР мають підключатися до системи цілодобового пожежного спостереження Державної пожежної охорони.

Не дозволяється:

зменшення висоти обвалування, розрахованої за будівельними нормами;

експлуатація резервуарів, що мають перекоси, тріщини, підтікання, а також несправні контрольні прилади, стаціонарні протипожежні пристрої, продуктопроводи, для яких минули строки зачищення і випробовування на міцність;

розливання нафтопродуктів, зберігання пакувального матеріалу і порожньої тари безпосередньо у сховищах та на обвалованих майданчиках;

посадка дерев та чагарників у зоні обвалувань;

установлення резервуарів на основах з матеріалів груп горючості Г2, Г3 та Г4;

переповнення резервуарів із цистерн;

відбирання проб із резервуарів під час зливання або наливання нафтопродуктів;

зливання й наливання нафтопродуктів під час грози;

укладання бочок без прокладок між ярусами;

приймання на зберігання пошкоджених бочок, бочок без пробок або закритих пробками, що не відповідають тарі;

застосування інструмента для відгвинчування пробок з металу, що дає іскри;

проведення ремонтних робіт на трубопроводах, заповнених нафтопродуктами;

проведення монтажних і ремонтних робіт із застосуванням вогневих (зварювальних) робіт на відстані ближче 20 м від наповнених резервуарів, а також від порожніх резервуарів від ЛЗР і ГР, якщо вони не очищені у встановленому порядку.