Гідрогеологічні властивості гірських порід
Здатність гірських порід поглинати й утримувати воду має назву вологоємності, яка визначається об’ємом порожнин у породі або її пористістю. Пористість визначають у процентах за формулою
n= Vn/V 100%, (4.1)
де n – процент пористості;
Vn – об’єм пор у зразку, що досліджується;
V – об’єм зразка.
Пористість гірських порід коливається у широких межах (табл. 4.1).
Таблиця 4.1 – Пористість деяких гірських порід
Породи | Пористість, % | |
мінімальна | максимальна | |
Граніти і гнейси | 0,02 | 0,60 |
Мармури | 0,20 | 0,40 |
Глинисті сланці | 0,50 | 7,5 |
Кременисті сланці | 0,85 | 0,90 |
Вапняки | 0,50 | 13,50 |
Доломіти | 1,05 | 22,0 |
Туф вапняковий | 20,2 | 32,2 |
Пісковики | 3,5 | 28,5 |
Піски | 35,0 | 42,0 |
Глини | 25,0 | 55,0 |
Леси | 40,0 | 55,0 |
Водопроникність гірських порід – їх здатність пропускати крізь себе воду. Вода в породах може переміщатися під впливом сили тяжіння (гравітаційний рух), зовнішнього тиску, капілярних сил (капілярний рух), адсорбційних сил, капілярно-осмотичних сил за наявності різниці концентрацій розчинених у воді речовин у різних ділянках породи (осмотичний рух), електричного струму за різниці потенціалів (електроосмос), температурного градієнта (конвекція, термоосмос), випарення, замерзання, тиску флюїдів (газів, пари, рідини) тощо.
Водопроникні породи, які здатні акумулювати і під дією природних перепадів тисків фільтрувати воду чи інші флюїди (нафту, газ) через наявні порожнини (пори), перешаровуються з породами, пори яких представлені, головним чином, субкапілярними каналами діаметром менше ніж 2 мкн і за природних перепадів тиску є практично непроникними для флюїдів. Такі породи називаються водотривкими (водотривами, флюїдотривами). Вони переважно складаються глинами, аргілітами, щільними карбонатними й силікатними породами та солями.
Рух підземних вод у літосфері може бути турбулентним або ламінарним. Турбулентний рух притаманний водам карстових чи відкритих макротріщинних систем. Основним видом руху вільних підземних вод є ламінарна фільтрація. З огляду на велику внутрішню поверхню пор, їхні невеликі поперечні перетини і неоднорідність, при фільтрації виникають великі опори рухові води, чим пояснюється невелика їх швидкість та підпорядкованість закону Дарсі.
Рідина, що фільтрується, утворює фільтраційний потік – умовний потік рідини через пористе або пористо-тріщинне середовище (водоносний пласт). При цьому умовно вважається, що фільтрація охоплює всю товщу породи, хоча насправді потік реалізується тільки через пори і тріщини, що з’єднані між собою.
До елементів фільтраційного потоку належать: п’єзометричний напір, напірний градієнт, гідроізоп’єзи (умовні лінії рівних напорів), умовні лінії фільтрації, швидкість фільтрації, витрати потоку.
Лінійний потік фільтрації (закон Дарсі) можна записати у вигляді
Q= , (4.2)
де Q – витрати потоку;
kф – коефіцієнт фільтрації, величина якого залежить від властивостей фільтраційного середовища і рідини, що фільтрується;
F – площа поперечного перетину фільтраційного середовища;
∆Н – градієнт напору на шляху напору фільтраційного потоку ∆l.
У гідрогеології дуже важливим є питання про нижню межу коректності застосування закону Дарсі для опису руху підземних вод, тобто про мінімальні проникності середовища, мінімальні гідравлічні градієнти й швидкості фільтрації та максимальні величини в’язкості рідини, що фільтрується (як води, так і розсолу), при яких їхній рух підпорядковується закону Дарсі у його «класичному» вигляді.
Коефіцієнт фільтрації – величина, що характеризує ступінь водопроникності гірських порід, значення якого дорівнює швидкості ламінарного руху через породи за умов, що п’єзометричний ухил дорівнює одиниці. Його розмірність – см/с, м/доб. та ін. У порід з високою проникністю (галечник, гравій, грубозернистий пісок) коефіцієнт фільтрації перевищує 10 м/доб, у слабководопроникних порід (супіски, суглинки) – 0,01 – 0,001 м/доб.
Породи з низьким коефіцієнтом фільтрації (нижче ніж 0,001 м/доб.) уважаються водонепроникними, або водотривкими.
Водопроникні породи характеризуються здатністю віддавати воду – водовіддачею. Водовіддача визначається коефіцієнтом, який вираховується як співвідношення об’єму води, що бере участь у процесах фільтрації, до об’єму водоносної породи. Чим більшими є розміри каналів фільтрації (пор, тріщин), тим вищим є коефіцієнт водовіддачі.
Гідрогеологічні властивості гірських порід мають суттєвий вплив на формування підземних вод, їх динаміку, режим та експлуатаційні властивості.
Дата добавления: 2021-02-19; просмотров: 393;