Групова арт-терапія

Групові форми арт-терапевтичної роботи в даний час використовуються дуже широко, причому не тільки в охороні здоров’я, але й в освіті, соціальній сфері.

М.Лібманн наголошує, що групова арт-терапія:

· дозволяє розвивати ціннісні соціальні навички;

· пов’язана з наданням взаємної підтримки членами групи і дозволяє вирішувати загальні проблеми;

· дає можливість спостерігати результати своїх дій і їхній вплив на навколишніх;

· дозволяє опановувати нові ролі, а також спостерігати, як рольова поведінка впливає на взаємини з навколишніми;

· підвищує самооцінку і призводить до зміцнення особистої ідентичності;

· розвиває навички прийняття рішень.

Відмінності групової арт-терапії від індивідуальної полягають у тому, що вона:

· припускає особливу «демократичну» атмосферу, пов’язану з рівністю прав і відповідальністю учасників групи, менший ступінь їхньої залежності від арт-терапевта;

· у багатьох випадках вимагає певних комунікативних навичок і здатності адаптуватися до группових норм.

Основна мета групової арт-терапії полягає у визначенні змін в стані і соціальному поводженні учасників групи. Існує кілька варіантів групової арт-терапії, що розрізняються між собою, головним чином, за ступенем групової взаємодії і структурованості:

· студійна відкрита група (переважно неструктурована);

· аналітична закрита група (різний ступінь структурованості);

· тематично орієнтована група (різний ступінь відкритості і структурованості).

Учасники неструктурованих арт-терапевтичних груп хоча і зустрічаються у певний час у загальному приміщенні, працюють зовсім самостійно, їм не пропонується ніяких загальних тем та інструкцій для виконання роботи. Структуровані групи припускають наявність інструкцій чи правил, що додають образотворчій роботі учасників визначену спрямованість.

Студійна відкрита група

Слово «відкрита» у назві цієї групи позначає відсутність постійного складу. На будь-якому етапі до групи можуть приєднатися нові учасники. «Студійною» ця група називається тому, що умови її роботи чимось нагадують художню студію. Вона є однією з найбільш ранніх форм арт-терапевтичної роботи; як правило, припускає використання недирективного підходу, що надає максимум “свободи” кожному учаснику і врахування його індивідуальних особливостей. Заняття в таких групах проводяться від одного до декількох разів у тиждень. Тривалість сесій варіюється в середньому від півтора до двох з половиною годин.