начальника цивільного захисту району (міста, об’єкта)




“_____”__________20___ №________ м.___________________

Про проведення заходів щодо захисту населення та об’єктів економіки міста

(району, об’єкта) у наслідок виникнення повені

У результаті швидкого танення снігу, випадання опадів та інтенсивного скидання води з ____________ водоймищ _________________ області почався різкий підйом рівнів води у ріках _______________________________ , що і призвело до затоплення ________________________, і часткового підтоплення ___________________________________________________________. Найбільш складна обстановка склалася в містах ________________________________________ і районах __________________________________________. Загальна площа затоплення становить ____________ га. У районах затоплення залишилося _________________ тис. чоловік, __________ га сільгоспугідь, _____________промислових та _______________ сільськогосподарських об’єктів, підприємств соцкультпобуту ____________, ________________ дошкільних і шкільних установ

З огляду на ситуацію, що склалася та можливі перспективи її розвитку

ВИМАГАЮ

1. Управлінню (відділу) з питань надзвичайних ситуацій міста (району) __________ негайно оповістити місто (район), що попадає у зону можливого затоплення.

Силами аварійно-відбудовних бригад організувати відновлення ушкодженого господарства, дамб, постійну роботу засобів для відкачування води. Залучить для цього необхідну кількість людей, техніки, транспорту та матеріальних засобів.

2. Начальнику спеціалізованої служби захисту тварин і рослин ________________ забезпечити евакуацію тварин, вивіз кормів, продуктів сільськогосподарського виробництва, матеріальних засобів із зон затоплення та розміщення їх у безпечних місцях.

Вжити заходи по попередженню забруднення навколишнього середовища у випадку змиву паводковими водами пестицидів і мінеральних добрив.

3. Начальнику спеціалізованої служби енергетики міста (району) ______________________ забезпечити безаварійну роботу об’єктів електропостачання.

4. Начальнику державного відділу екологічної безпеки міста (району) _________________ встановити суворий контроль за скиданням промислових відходів на хімічно небезпечних об’єктах.

5. Начальнику спеціалізованої служби охорони громадського порядку _________________ забезпечити підтримання загального порядку та охорону майна у зонах затоплення та у місцях розселення евакуйованого населення.

6. Начальникам міських (районних) служб, відділів та організацій забезпечити своєчасне виконання робіт у зонах затоплення, а також у місцях розселення евакуйованого населення. Головному лікарю районного територіального медичного об’єднання ________________ забезпечити надання необхідної медичної допомоги потерпілим.

7. Начальнику управління (відділу) з питань надзвичайних ситуацій міста (району) ________________ організувати взаємодію з органами військового командування щодо залучення підрозділів військових частин, дислокованих на території міста (району), до проведення аварійно-рятувальних і підривних робіт з ліквідації крижаних заторів.

8. Доповіді про обстановку в ході проведення робіт надавати в комісію з питань надзвичайних ситуацій міста (району) за тел.. _____________ о ___________ і щодня.

9. Контроль за виконанням цього рішення покласти на начальника управління (відділу) з питань надзвичайних ситуацій міста (району) _____________________.

Створити спеціальну комісію з ліквідації надзвичайної ситуації на чолі з моїм заступником ______________ і призначити уповноваженого керівника з ліквідації надзвичайних ситуацій ___________________.

Начальник цивільного захисту міста (району), об’єкта _______________.

 

Рис. 2.Рішення начальника цивільного захисту міста (району, об'єкта)

Оповіщення та інформування у сфері цивільного захисту включають:

– оперативне доведення до відома населення інформації про виникнення або можливу загрозу виникнення надзвичайних ситуацій, у тому числі через загальнодержавну, територіальні і локальні автоматизовані системи централізованого оповіщення;

– завчасне створення та організаційно-технічне поєднання постійно діючих локальних систем оповіщення та інформування населення із спеціальними системами спостереження і контролю в зонах можливого ураження;

– централізоване використання мереж зв'язку, радіомовлення, телебачення та інших технічних засобів передачі інформації незалежно від форми власності та підпорядкування в разі виникнення надзвичайних ситуацій.

Сигнали та мовні повідомлення про загрозу або виникнення НС забезпечується шляхом:

- функціонування загальнодержавних, регіональних і міських автоматизованих систем централізованого оповіщення;

- спеціальних локальних та об'єктових систем оповіщення;

- централізованого використання телекомунікаційних мереж загального користування, у тому числі і пересувних засобів оповіщення;

- загальнодержавної, регіональної та міської радіомережі.

На випадок загрози або виникнення надзвичайної ситуації загальнодержавного рівня створюється загальнодержавна система централізованого оповіщення центральних і місцевих органів виконавчої влади (далі – ЦОВВ і МОВВ) та органів місцевого самоврядування. На випадок загрози або виникнення надзвичайної ситуації регіонального рівня у кожній області, в містах Києві та Севастополі, а також у містах, віднесених до відповідних категорій і груп з цивільного захисту (ЦЗ), створюються регіональні системи централізованого оповіщення МОВВ і населення.У разі виникнення загрози катастрофічного затоплення внаслідок руйнування однієї або декількох гребель на водосховищах Дніпровського каскаду та інших річках відповідні чергові служби гідроелектростанцій здійснюють оповіщення відповідних чергових служб органів ЦЗ та НС за допомогою спеціальних систем централізованого оповіщення, створених безпосередньо на гідротехнічних спорудах за кошти їх власників.

Оповіщення про виникнення НС на АЕС здійснюється за допомогою спеціальних систем оповіщення, що створюються за кошти станцій.

Уздовж аміакопроводів, магістральних і відвідних нафто- і газопроводів за рахунок їх власників створюються спеціальні системи централізованого оповіщення чергових служб територіальних органів ЦЗ та НС і органів внутрішніх справ, населення, яке знаходиться в зоні можливого ураження.

На випадок виникнення надзвичайної ситуації безпосередньо на потенційно небезпечних підприємствах за їх рахунок створюються локальні або об'єктові системи оповіщення, які мають бути з’єднаними з регіональними системами централізованого оповіщення.

Рішення на застосування системи оповіщення приймає голова державної адміністрації (начальник цивільного захисту). Відповідальність за організацію та практичне здійснення оповіщення покладається на:

- керівників органів виконавчої влади;

- керівників місцевого самоврядування;

- керівників підприємств, організацій, закладів.

При аварії на потенційно-небезпечному об'єкті, залежно від виду та масштабу НС, даних прогнозу розвитку НС, черговий диспетчер об'єкта зобов'язаний здійснити оповіщення за двома варіантами:

1. При ситуаціях, наслідки яких не виходять за межі об'єкта економіки, оповіщуються: керівний склад і штаб цивільного захисту об'єкта, чергові служби (газорятувальна, протипожежна, медична), відділи (цехи), що попадають у зону ураження. Оповіщення здійснюється за допомогою об'єктової системи оповіщення (приладів, що подають спеціальні звукові сигнали, мовні оповіщувачі, світлові маячки).

2. При ситуаціях, наслідки яких виходять за межі об'єкта, додатково оповіщається населення, сусідні об'єкти, які можуть потрапити в зону ураження (у першу чергу дитячі установи, школи).

Організація оповіщення населення передбачає увімкнення електричних сирен, переривчастий звук яких означає єдиний сигнал будь-якої небезпеки «Увага всім!». Почувши його, необхідно увімкнути радіо, телевізор і прослухати мовне повідомлення, виконати всі вказівки органів Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДСНС).

На кожну НС місцеві органи влади разом з органами управління з питань НС розробляють варіанти тестових мовних повідомлень, наближених до конкретних специфічних НС.

У випадку НС у мирний час уведені наступні типові мовні повідомлення:

– аварія на атомній електростанції;

– аварія на хімічно небезпечному об'єкті;

– землетрус;

– затоплення;

– штормове попередження;

– вибух на складі боєприпасів.

Сигнали мовного оповіщення населення у воєнний час:

– повітряна тривога (ракетна і авіаційна небезпека);

– відбій повітряної тривоги;

– радіаційна небезпека;

– хімічна небезпека;

– біологічне зараження.

Для оперативного оповіщення населення при аварії на АЕС, хімічно небезпечних об'єктах, гідровузлах та інших об'єктах, де існує велика небезпека катастроф, створюються локальні системи оповіщення. У цьому випадку черговий диспетчер сам приймає рішення та негайно подає сигнал для оповіщення району проживання населення або місця, що може виявитися в зоні ураження. Зона відповідальності (зона дії) у локальній системі оповіщення для хімічно небезпечного об'єкта становить 2,5 км, для АЕС – 5 км навколо даних об'єктів.

 

4.2. Мета і загальна характеристика рятувальних та інших невідкладних робіт

 

Ліквідація НС – це проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт у випадку виникнення НС, спрямованих на:

– порятунок життя і збереження здоров'я людей, зниження розмірів збитків, нанесених природному середовищу та матеріальних втрат;

– локалізацію зон НС, припинення дії небезпечних факторів.

Організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт полягає у виконанні заходів, передбачених існуючим законодавством з питань ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій та катастроф, епідемій і епізоотій, що становлять загрозу життю та здоров'ю населення.

Головне завдання аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт – пошук і порятунок населення, заблокованого в завалах, постраждалого в будинках, спорудах, надання йому першої медичної допомоги та евакуація тих, хто вимагає подальшого лікування, а також першочергове життєзабезпечення постраждалого населення.

Відповідальність за всебічне забезпечення ліквідації НС покладається на відповідних керівників комісій з техногенно-екологічної безпеки і НС.

Послідовність виконання невідкладних та аварійних робіт залежить від характеру надзвичайної ситуації, її наслідків, наявності і підготовки сил цивільного захисту та інших формувань, періоду року, погодних умов та інших факторів.

Як правило, ліквідація НС здійснюється силами та засобами підрозділу оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, тієї підсистеми, на території якої вони виникли. У випадку неможливості ліквідації власними силами, вони збільшуються рішенням вищої інстанції.

Аварійно-рятувальні роботи проводяться з метою пошуку та звільнення потерпілих, надання їм медичної допомоги, евакуації в медичні установи і включають наступні дії:

– розвідка маршрутів руху та ділянок робіт;

– локалізація, гасіння пожеж по маршруту руху і на ділянках робіт;

– ліквідація або доведення до мінімально можливого рівня шкідливих і небезпечних факторів, що виникли внаслідок НС і перешкоджають проведенню рятувальних робіт;

– пошук і спасіння потерпілих зі зруйнованих або палаючих будинків, загазованих, затоплених і задимлених приміщень;

– надання першої медичної допомоги постраждалим та евакуація їх у медичні установи;

– евакуація населення з небезпечних зон;

– санітарна обробка людей, ветеринарна обробка тварин, дезактивація, дезінсекція та дегазація техніки, засобів захисту і одягу, знешкодження території та споруд, продовольства і води, продовольчої сировини та фуражу.

Невідкладні роботи проводяться із метою створення умов для проведення аварійно-рятувальних робіт, запобігання подальших руйнувань і втрат, викликаних вторинними уражаючими факторами, а також забезпечення життєдіяльності об'єктів економіки та потерпілого населення.

Невідкладні роботи містять у собі:

– прокладку шляхів і пробивання проходів у завалах та зонах ураження;

– локалізацію аварій на газових, енергетичних, водопровідних, каналізаційних, теплових і технологічних мережах з метою створення умов для проведення рятувальних робіт;

– зміцнення або руйнування конструкцій будинків і споруд, що загрожують обвалом і заважають проведенню рятувальних робіт;

– ремонт і відновлення постраждалих і зруйнованих ліній зв'язку, комунально-енергетичних мереж з метою забезпечення рятувальних робіт;

– виявлення, знешкодження та утилізація снарядів, що не розірвалися, і вибухонебезпечних предметів;

– ремонт і відновлення ушкоджених споруд для укриття від можливого повторного ураження;

– санітарне очищення територій у зоні НС;

– першочергове життєзабезпечення постраждалого населення.

Прийняттю рішення про проведення рятувальних та невідкладних робіт передує ретельна розвідка місць аварій та катастроф. Основними завданнями розвідки є визначення характеру руйнувань і об'ємів рятувальних та інших невідкладних робіт, стану шляхів під'їзду, технологічного устаткування, будівельних конструкцій, необхідності застосування спеціальної техніки, об'єму матеріалів для аварійних робіт. На основі зібраних розвідкою даних про характер і обсяг майбутніх робіт приймається рішення про виконання конкретних заходів щодо їх проведення, а також визначається послідовність, необхідні сили та засоби.

Для виконання робіт, які потребують спеціальної підготовки фахівців і залучення потужної техніки, залучають спеціальні формування цивільного захисту або організовуються загони, створені на базі спеціальних будівельних, ремонтно-будівельних, будівельно-монтажних, шляхово-будівельних організацій та відділів комунального господарства.

Передбачається виділення сил і засобів для ведення повітряної, річкової (морської) і наземної розвідки.

Повітряна розвідка ведеться спеціально навченими екіпажами літаків і вертольотів цивільної авіації, а також літаків і вертольотів, виділених для цих цілей військовим командуванням. Завдання повітряної розвідки полягає у визначенні в найкоротші терміни меж, осередків ураження, характеру руйнувань і пожеж, стану мостів, переправ, об'єктів економіки, основних транспортних магістралей, інженерних споруд та інших об'єктів.

Наземна розвідка ведеться розвідувальними формуваннями та підрозділами ЦЗ, установами мережі спостереження і лабораторного контролю, постами радіаційної і хімічної розвідки. Наземна розвідка здійснюється для одержання більш повних і достовірних даних про межі зон НС, рівні радіації, характери руйнувань, стан захисних споруд, дорожньої мережі, інших транспортних споруд.

Річкова (морська) розвідка ведеться на судах, катерах та інших плавзасобах розвідувальними формуваннями ЦЗ, а також силами і засобами, виділеними для цих цілей військово-морським командуванням.

Для одержання більш повних даних про обстановку організуються спеціальні види розвідки: радіаційна, хімічна, пожежна, інженерна, медична, ветеринарна, фітопатологічна.

Проведення аварійно-рятувальних робіт у зонах НС умовно проходить у три етапи:

початковий (перший) етап – проведення екстрених заходів щодо захисту населення, порятунку потерпілих місцевими силами та нарощування сил і засобів ліквідації НС для проведення робіт;

другий етап – проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, нарощування сил і засобів цивільного захисту;

третій етап – завершення проведення аварійно-рятувальних робіт, поступова передача функцій управління проведенням рятувальних робіт органам виконавчої влади, виведення угруповання сил цивільного захисту, проведення заходів першочергового життєзабезпечення населення.

Обсяг рятувальних та невідкладних робіт залежить від ступеня ушкодження або руйнування будинків, споруд, устаткування та агрегатів, а також від стану комунально-енергетичних систем, тощо.

Після проведення аварійно-рятувальних робіт створюється спільна комісія для передачі управління в зоні НС місцевим органам (організаціям, підприємствам). За результатами роботи комісії складається акт, що підписують всі члени комісії, і який затверджує відповідний керівник виконавчої влади або ж керівник об'єкта, на якому відбулася НС.

Сили та засоби оперативно-рятувальної служби цивільного захисту (якщо такі брали участь у ліквідації НС) виводяться із зони НС у місця постійної дислокації.

При стихійних лихах і техногенних катастрофах, як правило, складається складна санітарно-епідеміологічна ситуація, що вимагає необхідність проведення санітарних і протиепідемічних заходів на значних територіях.

Витрати, пов'язані з оплатою робіт, харчування, житла, спецодягу, а також інших видів забезпечення, необхідних для виконання рятувальних робіт, фінансуються за рахунок державних коштів або коштів міністерств (відомств), підприємств.

У містах та інших населених пунктах, де є об'єкти підвищеної безпеки, при неповному забезпеченні захисними спорудами, у випадку виникнення надзвичайної ситуації, основним способом захисту населення є евакуація і розміщення його в зонах, безпечних для проживання людей і тварин.

Евакуація – комплекс заходів щодо організованого вивезення (виведення) населення з районів (місць), зон можливого впливу наслідків надзвичайних ситуацій (НС) і розміщення його у безпечних районах (місцях) у разі виникнення безпосередньої загрози життю та заподіяння шкоди здоров'ю людей.

Розосередження – це організоване вивезення (виведення) із міст та інших населених пунктів і розміщення в заміській зоні вільної від роботи зміни працівників об’єктів, які продовжують роботу в умовах НС

Загальна евакуація – комплекс заходів, що здійснюються для всіх категорій населення в окремих регіонах держави у разі виникнення надзвичайної ситуації техногенного або природного характеру.

Часткова евакуація – комплекс заходів, що здійснюється для захисту окремих категорій населення у разі виникнення надзвичайної ситуації техногенного або природного характеру. Часткова евакуація проводиться завчасно для визначених категорій населення: студентів, учнів інтернатів, вихованців дитячих будинків, пенсіонерів та інвалідів, які утримуються у будинках для осіб похилого віку, разом з викладачами та вихователями, обслуговуючим персоналом і членами їх сімей, а також хворих разом з лікувальними закладами та їх персоналом.

Негайна евакуація – терміновий захід у разі, коли НС вже виникла або може виникнути в обмежений проміжок часу.

Тимчасова евакуація – захід, що проводиться при порівняно невеликій тимчасовій загрозі (підняття рівня води, хімічна аварія на віддаленні тощо).

Залежно від масштабів і особливостей надзвичайної ситуації рішення про проведення евакуації населення приймають:

на загальнодержавному рівні– Кабінет Міністрів України;

на регіональному рівні – голова обласної держадміністрації;

на місцевому рівні – голова Київської міської держадміністрації, голова районної держадміністрації;

на об'єктовому рівні – керівник об'єкта.

Розосередження та евакуація працюючого населення і членів їх сімей проводиться за виробничим принципом, тобто через об’єкти господарювання.

Евакуація населення, не пов’язаного з виробництвом, проводиться за територіальним принципом – за місцем проживання житлово-експлуатаційними органами. Діти евакуюються разом з батьками, але можливе вивезення їх зі школами і дитячими садками.

У разі оголошення евакуації громадяни самостійно на міських транспортних засобах, які у цей період працюють цілодобово, прибувають на збірні евакуаційні пункти. Працівники цих пунктів розподіляють громадян, які підлягають евакуації, за транспортними засобами, інструктують їх і забезпечують посадку на транспортні засоби.

У разі виникнення аварії на хімічно або радіаційно небезпечному об'єкті евакуація населення проводиться у два етапи: перший – від місця знаходження людей до межі зони забруднення; другий – від межі зони забруднення до пункту розміщення евакуйованого населення в безпечних районах.

На межі зони забруднення в проміжному пункті евакуації здійснюється пересадка евакуйованого населення з транспортного засобу, який рухався забрудненою місцевістю, на незабруднений транспортний засіб.

Забруднений транспортний засіб використовується для перевезення населення тільки забрудненою місцевістю.

Евакуація населення із зон можливого катастрофічного затоплення проводиться у першу чергу з населених пунктів, що знаходяться поблизу гребель, хвиля прориву яких може досягнути зазначених населених пунктів протягом менше ніж 4 годин, а з інших населених пунктів – за наявності безпосередньої загрози їх затоплення.

Інформаційне забезпечення евакуйованого населення про порядок дій у різних ситуаціях та про оперативну обстановку здійснюється уповноваженим органом управління з питань надзвичайних ситуацій і евакуаційним органом з використанням для цього системи оповіщення, засобів радіомовлення і телебачення та із залученням у разі потреби сил і засобів органів МВС.

Евакуйовані громадяни повинні мати при собі паспорт, військовий квиток, документ про освіту, трудову книжку або пенсійне посвідчення, свідоцтво про народження, гроші і цінності, продукти харчування і воду на 3 доби, постільну білизну, необхідний одяг і взуття загальною вагою не більш як 50 кілограмів на кожного члена сім'ї. Дітям дошкільного віку вкладається у кишеню або пришивається до одягу записка, де зазначається прізвище, ім'я та по батькові, домашня адреса, а також ім'я та по батькові матері і батька.

Евакуйоване населення розміщується у придатних для проживання будівлях, які в зимовий період опалюються.

 

4.3. Проведення карантинних та інших санітарних протиепідемічних заходів

 

Ефективність санітарного протиепідемічного забезпечення населення досягається шляхом:

– своєчасного наближення сил і засобів санітарно-епідеміологічної служби до осередку стихійного лиха або техногенної катастрофи;

– евакуації постраждалих та інфекційних хворих;

– організації лікування і проведення протиепідемічних заходів з метою попередження розширення інфекційних захворювань.

Під санітарно-гігієнічним забезпеченням розуміється комплекс заходів у зоні НС, що проводяться з метою захисту здоров'я населення та осіб, які приймають участь у ліквідації наслідків катастроф.

У комплекс проведених заходів входить:

– проведення санітарно-гігієнічного контролю умов розміщення, прийому їжі, водопостачання, санітарного стану території, збиранням рідких і твердих відходів, похованням загиблих людей і тварин;

– оцінка санітарного стану зони НС;

– прогнозування впливу негативних факторів на стан здоров'я населення та особовий склад формувань, які приймають участь у ліквідації НС.

Протиепідемічне забезпечення включає комплекс заходів, спрямованих на попередження виникнення та ліквідацію інфекційних захворювань у зоні НС.

Проведення санітарних і протиепідемічних заходів в умовах НС базується на даних санітарно-епідеміологічної або біологічної розвідки.

Особливістю епідеміологічної ситуації в зоні катастрофи або стихійного лиха є можливість виникнення декількох осередків інфекційних захворювань.

Під осередком інфекційних захворювань розуміють місце (об'єкт або територію), де виявлені джерела та відповідні фактори передачі інфекції.

Поширення інфекційних захворювань серед населення шляхом виникнення пов'язаних між собою осередків інфекційних захворювань одержало назву спалаху інфекційних захворювань – кілька інфекційних захворювань, пов'язаних між собою загальним джерелом або фактором передачі інфекції.

Масове поширення інфекційного захворювання на відповідній території за короткий проміжок часу характеризується як епідемія. Всі епідемії та спалахи інфекційних захворювань підлягають епідемічному розслідуванню з метою встановлення причин їхнього виникнення, шляхів передачі інфекції, виявлення меж осередку інфекційних захворювань і масштабів поширення епідемії або спалаху інфекційних захворювань, проведення заходів щодо їхньої локалізації.

Розвиток епідемії в зоні катастрофи або на прилягаючих територіях може значно ускладнити виконання заходів щодо ліквідації наслідків НС. У цьому випадку вводиться карантин і ряд обмежувальних протиепідемічних заходів.

Під карантином розуміють адміністративні та медико-санітарні заходи, що проводяться для попередження поширення особливо небезпечних інфекційних захворювань.

Карантин вводиться і скасовується КМУ за поданням Головного санітарного лікаря України. Рішення про введення карантину і його скасування негайно доводиться населенню відповідної території через засоби масової інформації. Карантин вводиться на період, необхідний для ліквідації епідемії або спалаху, особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть бути змінені режими роботи підприємств, організацій, навчальних закладів. До скасування карантину його територію можуть залишати особи, які пред'явили дозвіл на право виїзду за межі території карантину.

Організація і контроль дотримання встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних та протиепідемічних заходів покладається на місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування.

В умовах виникнення НС з викидом радіаційних, та хімічно-небезпечних речовин люди, техніка та місцевість можуть бути забрудненими радіоактивними та небезпечними хімічними речовинами, біологічними засобами.

В цих умовах з метою збереження життя людей та створення їм необхідних умов для виконання поставлених завдань у обстановці радіаційного, хімічного або біологічного забрудненими організується і здійснюється санітарна обробка людейта спеціальна обробка техніки, а також дезактивація, дегазація та дезінфекція ділянок місцевості, доріг та будівель.

Спеціальна обробкаполягає у проведенні дезактивації, дегазації та дезінфекції техніки, засобів індивідуального захисту, одежі та інших матеріальних засобів, а при необхідності і санітарної обробки людей.

Дезактиваціяполягає у видаленні радіоактивних речовин із забруднених об’єктів до допустимих норм забруднення, безпечних для людини.

Дегазація– процес розпаду (нейтралізації) або видалення отруйних речовин із забруднених поверхонь до мінімального, безпечного рівня для людини.

Дезінфекціяпроцес знищення хвороботворних мікробів, а також видалення токсинів з поверхонь які підпали зараженню біологічними речовинами.

Спеціальна обробка проводиться в визначених районах спеціальної обробки на не забрудненій території. Для проведення спеціальної обробки створюються площадки обробки техніки та майна.

Найбільш розповсюджені методи спеціальної обробки – фізичні, хімічні, фізико-хімічні.

Фізичний метод полягає у механічному видалення небезпечних речовин із забрудненої поверхні та виконується шляхом сухої протирки, здування, змітання, відсмоктування пилу.

Хімічний метод оснований на використані розчинів та речовин, які, вступаючи в хімічні реакції з отруйними речовинами на поверхнях заражених об’єктів, створюють нетоксичні або малотоксичні сполуки (нейтралізація).

Фізико-хімічний метод виконується шляхом видалення небезпечних речовин із заражених поверхонь спеціальними розчинами.

Основні методи дезінфекції:

- хімічний – використання речовин, які володіють бактерицидною (дезінфікуючою) дією;

- фізичний – знищення або видалення хвороботворних мікробів та токсинів нагріванням до високих температур (кип’ятіння, обдування гарячими газами, парою тощо);

- біологічний – використовуються особливі мікроорганізми (бактеріофаги), для знищення хвороботворних мікробів.

Окрім вищезгаданих способів, для дезактивації, дегазації та дезінфекції місцевості та споруд може використовуватись механічний спосіб, який полягає у зрізанні та видаленні верхнього зараженого шару ґрунту (снігу) або в ізоляції зараженої поверхні настилами.

Таким чином, зробимо висновки щодо управління в НС:

1. Ефективність протидії уражаючим факторам НС у вирішальній мірі неможлива без створеної та налагодженої системи управління на кожному об'єкті економіки.

2. Одним з основних заходів захисту населення в НС є його своєчасне оповіщення про небезпеку та обстановку, що склалася при цьому, а також правдиве інформування населення про порядок і правила поведінки в сформованих екстремальних умовах.

3. Організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт складається у виконанні заходів, передбачених існуючим законодавством з питань ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій і катастроф, епідемій і епізоотій, що становлять загрозу життю та здоров'ю населення.

4. При стихійних лихах і техногенних катастрофах проводяться санітарні та протиепідемічні заходи на значних територіях.

 

 

Заключна частина

В даний час управління безпекою життєдіяльності в Україні здійснюється у відповідності з існуючим законодавством. Основний напрямок в управлінні безпекою життєздатністю – створення безпечних умов життєдіяльності на всіх стадіях повного циклу функціонування системи «людина-навколишнє середовище».

 

Література для самопідготовки:

 

1. Запорожець О.І. Безпека життєдіяльності : Підручник. / [О.І.Запорожець, Б.Д. Халмурадов, В.І. Применко та ін.]. – К.: Центр учбової літератури, 2013. – 448 с.

2. Михайлюк В.О. Цивільна безпека. Навчальний посібник / В.О. Михайлюк, Б.Д. Халмурадов. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 158 с.

3. Могильниченко В.В. Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій. Том 2 Техногенна та природна небезпека / За ред. В.В. Могильниченка. – К.: КІМ, 2007. – 638 с.

4. Піскунова Л. Е. Безпека життєдіяльності. Підручник. / Л. Е. Піскунова, В.А. Прилипко, Т.О. Зубок. – К.: Академія, 2012. – 222 с.

 

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ:

1) Правові норми, що регламентують організаційну структуру органів управління безпекою та захистом у НС, процеси її функціонування і розвитку, регламентацію режимів запобігання і ліквідації НС.

2) Органи управління, сили і ресурси з попередження та реагування на НС на державному рівні.

3) Превентивні та ситуаційні норми: експертиза, ліцензування, сертифікація, аудит; підвищення технологічної безпеки виробничих процесів та експлуатаційної надійності об’єктів, підготовка об’єктів економіки і систем життєзабезпечення до роботи в умовах НС.

4) Зонування території за можливою дією вражаючих факторів НС.

5) Загальні засади моніторингу НС та порядок його здійснення. Застосування захисних бар’єрів та видів цивільного захисту: фізичного, постійно діючого функціонального, природного, комбінованого.

6) Загальна технологія та моделі прийняття управлінських рішень. Інформаційна підтримка та процедурне забезпечення прийняття й реалізації рішень пов’язаних з усуненням загрози виникнення НС або реагуванням на НС та організації ліквідування її наслідків.

7) Програми підготовки населення до дій у НС. Спеціальні об’єктові навчання і тренування. Функціональне навчання керівних працівників і фахівців, які організують та здійснюють заходи у сфері цивільного захисту.

8) Система управління безпекою та захистом у НС в галузі, як складова державної системи, її місце і значення в системі управління функціонуванням галузі.

9) Завдання і повноваження спеціально створених координуючих і постійних органів управління безпекою і захистом у НС.

10) Здійснення карантинних та інших санітарно-протиепідемічних заходів.

11) Технічні засоби і способи проведення дезактивації, дегазації та дезінфекції території, техніки, транспорту, будівель, приміщень, одягу, взуття і засобів захисту, продовольства, води, продовольчої сировини і фуражу.






Дата добавления: 2016-07-05; просмотров: 1087; ЗАКАЗАТЬ НАПИСАНИЕ РАБОТЫ


Поиск по сайту:

Воспользовавшись поиском можно найти нужную информацию на сайте.

Поделитесь с друзьями:

Считаете данную информацию полезной, тогда расскажите друзьям в соц. сетях.
Poznayka.org - Познайка.Орг - 2016-2022 год. Материал предоставляется для ознакомительных и учебных целей.
Генерация страницы за: 0.141 сек.