Донні відкладення в океанах і морях
У морській воді є багато різних домішок у вигляді розчинених речо-
вин, колоїдів, завислих часток, живих організмів і продуктів їх життєдіяльності. Ці домішки осідають на дно і формують донні осади, чи донні відклади.
Донні відклади, залежно від матеріалу, із якого вони утворюються,
поділяються на теригенні, органогенні чи біогенні, хемогенні, вулканогенні, космогенні, еолові.
Теригенні відклади – це завислі та донні наноси, які виносяться річ -
ками, а також продукти руйнування берегів (абразія). Ці відклади займають одну четверту всієї площі дна океанів. Основна маса теригенних відкладів у Світовому океані представлена мулами: у високих широтах зустрічається голубий мул; у Тихому та Індійському океанах – синій; біля берегів Південної Америки – червоний; біля східного узбережжя США, у берегів о. Пуерто-Ріко, півострова Каліфорнія тощо – зелений; чорний – в Чорному морі; сірі мули у вулканічних областях; біля коралових островів – білого кольору.
Органогенні чи біогенні відклади формуються з решток відмерлих
планктонних організмів (скелети тварин, черепашки). Найбільш розповсюджені вапнякові та кремнієві відклади.
Вапнякові відклади представлені такими різновидностями: форамі-
ніферовими і птероподовими. Основну частину форамініферових (глобігеринових) мулів складають черепашки планктонних форамініфер і особливо глобігерин. Ці мули в Тихому океані займають 34,4 % площі всього дна океану, в Атлантичному – 67,2 %, в Індійському – 54,3 %. Птероподові мули складені з вапнякових залишків планктонних молюсків птеропод і гетеропод. Ці відклади мало поширені – переважно в Атлантичному океані, в Червоному, Середзем-ному морях, у Тихому океані та в Кораловому морі.
До кремнієвих відкладів відносять діатомові, діатомово-радіолярієві
мули та кремнієво-губкові відклади. Діатомові мули – це глибоководні кремнієві біогенні осади, які збагачені опаловими панцирами діатомових водоростей та їх уламків. Найбільш поширені в південних частинах Тихого, Індійського й Атлантичного океанів у вигляді суцільного кільця біля Антарктики, зустрічаються також у деяких затоках (наприклад, у Каліфорнійській). Діатомово-радіолярієві мули – це переважно пелітові мули зі значними домішками теригенного глинистого матеріалу; найбільш поширені в тропічному поясі Тихого та Індійського океанів. Кремнієво-губкові відклади складаються з накопичення уламків “скляних” губок, нерідко виражені пісками; частіш за все зустрічаються на шельфі Антарктики, відомі також в Охотському морі.
Вулканогенні відклади, пов’язані з надходженням в океан лави, по-
пелу, вулканічного пилу з вулканів, як на дні океану, так і на суші.
Хемогенні відклади – це результат біохімічних процесів на дні та в
придонних водах океану (залізо-марганцеві, фосфоритні конкреції, ооліти, глауконітові піски).
Глауконітові піски та мули – це осади різного складу з домішками
глауконіту (специфічного матеріалу повторного генезису). Вони зустрічаються
на атлантичних та тихоокеанських підводних окраїнах Північної
Америки, на підводних окраїнах Південної та Південно-Західної Африки, біля південного узбережжя Австралії та на Новозеландському підводному плато.
Ооліти– складаються з кальциту або арагоніту, вони добре поши-
ренні там, де відбувається перенасичення морської води CaCO3, тобто переважно в теплих морях (на коралових банках Карибського моря, у Каспійському, Аральському морях, Перській затоці, на Сухумському шельфі).
Залізо-марганцеві конкреції – стягнення гідроокисів заліза і марган-
цю з домішками різних інших сполук, які зустрічаються як включення в червоній глині, рідше в інших глибоководних відкладах і місцями утворюють значні накопичення. Конкреції мають невірну сфероїдальну форму, розміри яких варіюють у межах 1-25 см у поперечнику, але в деяких випадках можуть зустрічатись крупні конкреції. Наприклад, одна з піднятих конкрецій із дна Філіппінської улоговини мала вагу до 850 кг.
Космогенні відклади на дні океану представлені переважно космач
ним пилом, “космічними кульками”, метеоритами.
Червона глина – це глинисті мули червоного кольору різних від-
тінків, які залягають на глибинах більше 4 км. За своїм походженням червоні глин - полігенні відклади. Червона глина зустрічається в зоні розвитку карбонатних відкладів, але на глибині, де останні відсутні. Хімічний склад червоної глини: Al2O3 – 15,94 %, SiO2 – 54,48 %, TiO – 0,98 %. Важливою особливістю червоної глини є пристосування до них основної маси залізо-марганцевих конкрецій, особливо це відноситься до Тихого океану.
Еолові відклади – це відклади, які принесені вітрами із суші.
Питання для самоперевірки
1. Класифікація великих елементів рельєфу дна Світового океану.
2.Шельфи та їх типи.
3.Особливості перехідної зони.
4.Серединно-океанічні хребти.
5.Рельєф ложе Світового океану.
6. Типи морських відкладів.
4. ХІМІЧНІ ТА ФІЗИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ОКЕАНІЧНОЇ ВОДИ
Дата добавления: 2019-12-09; просмотров: 784;