Форми організації праці дітей у природі

У дитячому садку використовуються різні форми організації праці дітей у природі: доручення, чергування, колективна праця.

Доступною формою залучення до щоденної трудової діяльності в дитячому садку є доручення. їх поділяють на види за складністю завдань (прості і складні), за тривалістю виконання (короткочас­ні і тривалі), за способом організації дітей (індивідуальні і групо­ві).

Трудові доручення широко використовуються в усіх вікових групах. Так, у молодшій групі на початку року діти спостерігають, як вихователь годує рибок в акваріумі. Комусь із дітей він пропо­нує потримати коробочку з кормом, через певний час пропонує дати рибкам корм. Час від часу вихователь залучає дітей до ви­тирання великих листків у кімнатних рослин, поливання рослин у кутку природи і на грядці. Ці перші трудові доручення допома­гають підвести дітей до усвідомлення того, що все живе потребує догляду.

У середньому і старшому дошкільному віці доручення можуть мати триваліший і складніший характер. Дітям надається більше самостійності при їх виконанні, наприклад визначити, чи потребують квіти на квітнику поливання, і полити їх при потребі. Важ­ливо використовувати доручення для індивідуальної роботи з діть­ми. Наприклад, дітям, у яких недостатньо виявляється інтерес до рослин, можна подарувати кімнатну рослину і запропонувати ви­рощувати її вдома, доглядати і розповідати дітям, як вона росте.

Доручення вимагають керівництва з боку вихователя. Основ­ними прийомами для цього є показ, нагадування, заохочування. Показ потрібний при введенні нового об'єкта, нових способів до­гляду за ним. Якщо спосіб догляду вже відомий дітям, вихователь обмежується нагадуванням і заохочуванням.

Чергування в кутку природи запроваджується в середній групі. Це обумовлено складністю завдань, які повинні виконати діти са­мостійно. Перед початком чергування доцільно провести заняття, на якому вихователь ознайомлює дітей із щоденними обов'язками чергових, показує і пояснює, як треба доглядати рослин і тварин, нагадує про те, що діти вже знають і вміють.

Чергування у кутку природи є досить складною діяльністю, бо тут майже не повторюються ті ж самі дії: різні рослини по­требують і різного догляду – одні треба поливати часто і щедро, інші – менше. Різного догляду потребують і тварини. Все це ви­магає від вихователя уваги до керівництва роботою чергових, вмін­ня чітко і дохідливо показати і пояснити, як треба виконувати обо­в'язки, часом нагадати, оцінити і заохотити сумлінне виконання обов'язків.

Черговими призначають кількох дітей, залежно від кількості об'єктів у кутку природи, найчастіше по 2-3. Виконання обов'язків черговими здійснюється переважно вранці, до сніданку. Однак, якщо контингент дітей такий, що їх пізно при­водять до дитячого садка, обов'язки чергових виконуються у дру­гій половині дня, після денного сну.

При введенні нових об'єктів у куток природи слід організувати їх розгляд з усіма дітьми і розповісти про правила догляду за ними.

Досить часто в дитячому садку організується колективна праця дітей. Вона характеризується спільною метою, виконанням роботи на одному просторі і в один і той самий час.

У молодшій і середній групах проводиться колективна праця, мета якої – навчити, як треба висаджувати насіння, поливати, при­бирати ділянку тощо. Дітей старшої групи навчають перекопуван­ню і плануванню грядок, садінню живців кімнатних рослин, при­биранню у куточку природи тощо.

Під час колективних форм праці діти найчастіше виконують такі завдання, які організуються вперше і потребують навчання дітей певним умінням. Наприклад, до того, як давати індивідуальні і групові доручення дітям на прополювання, розпушування тощо, організується колективна праця.

За способом організації дітей колективна праця дітей може бу­ти:

а) спільно-індивідуальна (кожна дитина садить на своєму ряд­ку розсаду);

б) спільно-послідовна;

в) спільно-взаємодіюча.

Під час колективної праці слід дотримуватися такої структури її побудови, яка обумовлена педагогічними вимогами до організа­ції праці. Наводимо структуру найбільш розповсюдженої колек­тивної праці, зв'язаної з вирощуванням рослин.

1. Бесіда про рослини (зовнішній вигляд, потрібні умови для
вирощування, значення для людини, для природи).

2. Постановка мети і мотивація праці.

3. Обстеження посадочного матеріалу.

4. Інструктаж.

5. Хід роботи.

6. Підведення підсумків.

Під час проведення колективної праці з дітьми молодшого до­шкільного віку найчастіше використовується поетапний інструк­таж. Це зумовлене особливостями молодших дошкільників: вони не можуть відразу охопити і запам'ятати весь трудовий процес. Наприкінці перебування дітей у середній групі і в старшій найча­стіше використовується перспективний інструктаж, коли вихова­тель пояснює і показує весь хід роботи і діти виконують її.

ДОСЛІД

Дослід визначається як спосіб матеріального впливу людини на об'єкт з метою його вивчення, пізнання власти­востей. Отже, це спостереження за спеціально створених умов.

Використання дослідів цінне тим, що вони мають велику пе­реконуючи силу, знання, яких набувають діти, мають особливу до­казовість, повноту і міцність. Під час проведення дослідів забез­печується чуттєве сприймання, практична діяльність дітей і словесне обґрунтування. Такий органічний зв'язок і сприяє максималь­ній активізації розумової діяльності дітей, оскільки відповідає ха­рактеру мислення дошкільників.

В елементарні досліди для дітей треба вводити такі явища і об'єкти природи, які наочно виражені, зв'язки між якими доступ­ні осмисленню дітьми. Це встановлення зв'язків між станом води і температурою повітря, встановлення захисних властивостей сні­гу, залежності росту рослин від зміни тепла, світла, добрив, воло­ги тощо.

Не можна проводити з дітьми дослідів, у результаті яких живі істоти гинуть.

Структура дослідів має багато спільного із спостереженнями.

Перший етап – підготовка дітей до досліду. З’ясування рівня знань дітей про об’єкт, який буде досліджуватися.

Другий етап – початок досліду: обговорення умов і вису­вання припущень.

Третій етап – хід досліду. Спостереження дітей за ходом досліду, обмін думками.

Четвертий етап – заключний: обговорення наслідків до­сліду.

Найбільше дослідів у дитячому садку проводиться з метою ви­вчення властивостей об'єктів неживої природи: води, повітря то­що. Легко переконати дітей шляхом досліду у перетворенні води на лід і льоду на воду, у перетворенні води на пару. Можна про­демонструвати дітям дослід, який переконає їх у властивості по­вітря заповнювати предмети, що нас оточують. Для цього треба у склянку закласти сухий папірець. Звертаючись до дітей, вихователь просить помацати його, переконатися, що він сухий, а потім про­понує такі умови досліду: склянку з папірцем він занурює у воду. Як діти гадають, намокне папірець чи ні? Вислухавши судження дітей, вихователь занурює склянку і, виймаючи її з води, дає ді­тям переконатися, що папірець залишився сухим. Разом з дітьми приходять до висновку, що повітря, яке заповнювало склянку, пе­решкоджало воді.

Кидаючи у воду грудку землі, глини, шматок крейди, цегли­ни, діти за появою бульбашок визначають наявність у них по­вітря.

За можливістю цікаво організувати дослід з вирощуванням рос­лин у ґрунті і гідропонним способом. Більшість дослідів з рослина­ми проводять для того, щоб переконати дітей у важливості для розвитку рослин основних факторів зовнішнього середовища: води, тепла, поживних речовин.

Менше можливостей у дитячому садку для проведення дослі­дів з представниками тваринного світу.

ГРА

Гра – провідний вид діяльність дитини дошкільного віку, в якій вона найбільше задовольняє свої потреби. Ігри викликають у дітей задоволення, підвищують емоційний тонус, сприяють формуванню у них уявлень про об'єкти природи, їх якості, виховують позитивне ставлення до природи. Психолог Л. А. Венгер зауважує, що те, що пропущено через гру, діти засвоюють не так, як те, про що вони тільки чули від дорослих або спостерігали самі.

Для вирішення завдань ознайомлення дошкільників з приро­дою в дитячому садку використовуються ігри: будівельно-конструк­тивні, творчі рольові, дидактичні і рухливі.

Будівельно-конструктивні ігри з природними матеріалами (піс­ком, водою, глиною, снігом, льодом, листям, плодами тощо) – одні з найулюбленіших дітьми ігор у всіх вікових групах. Як правило, вони мають сезонний характер. Цінність їх у тому, що в процесі ігор діти знайомляться з властивостями природних матеріалів (спо­собами конструктивного вирішення під час використання цих ма­теріалів). У дітей розвивається уява, вміння зосереджуватися, до­водити до кінця почату справу, співвідносити свої дії з діями ін­ших, домагатися узгодження. Знайомство з архітектурними форма­ми і відображення їх у будівлях сприяють формуванню естетичних почуттів. Оскільки ці ігри проводяться на повітрі і пов'язані з руховою активністю, вони мають важливе оздоровче значення.

Для ігор з піском і водою потрібно створити відповідні умови. Для дітей молодшої групи треба мати 2-3 пісочних ящики з бор­тиками (часом використовують великі автомобільні шини). Така вимога зумовлюється схильністю дітей до наслідування, бажанням одночасно займатися тим, чим займаються інші діти. Пізнаючи властивості природних матеріалів, маленькі діти люблять переси­пати сухий пісок, ліпити з вологого піску пиріжки. З цією метою їм слід пропонувати поліетиленові пляшечки з лійками, совочки і набори різноманітних форм для ліплення печива, пиріжків. По­ступово під керівництвом вихователя зміст ігор ускладнюється. Вихователь показує, як зробити доріжки, містки, і пропонує пуска­ти по них маленькі машини та ін. Важливе значення у збагаченні ігор має спостереження за іграми з піском старших дітей. Під впливом побаченого діти роблять спроби побудувати будинок, і ви­хователь показує, як його звести, прикрасити тощо.

Для дітей старшого дошкільного віку потрібний дворик для піс­ку. Для реалізації задумів дітей слід використовувати більше різ­номанітного підсобного матеріалу: невеликі дощечки різних розмі­рів, які діти використовують для перекриття поверхів, метлаську плитку, лінолеум, мозаїку, маленькі прапорці для прикрашення бу­дови, вирізані з картону чи фанери деревця тощо. Все це доцільно зберігати в ящику поряд з двориком для піску. Крім того, дітям пропонують і більш складні технічні іграшки: бульдозер, підйом­ний кран, різні вантажні машини. Особливу увагу під час керів­ництва цими іграми приділяють збагаченню вражень дітей під час спостережень, наприклад за тим, як побудований шляхопровід, як він оформлений тощо. Доцільно збагачувати задуми дітей і шля­хом розглядання картинки. При цьому важливе місце у керівництві повинні по­сідати такі прийоми, як порада вихователя, планування з дітьми послідовності виконання будови, показ прийомів.

Для ігор з водою в молодшій групі доцільно використовувати виносні пластикові басейни (або ванночки), закріплені на підстав­ках на рівні зросту дітей. Для пізнання властивостей різних пред­метів, які плавають або тонуть у воді, дітям пропонують різнома­нітні іграшки: дерев'яні, поліетиленові, залізні; пляшечки з полі­етилену, в які діти набирають воду, потім виливають, маленькі по­ліетиленові ляльки, яких діти купають, тощо.

Для дітей старшого дошкільного віку доцільно зробити стру­мок. Він починається з маленького зацементованого басейну і мо­же проходити з тильної сторони тіньових навісів у вигляді негли­бокого цементованого жолоба. Для ігор з водою старші дошкіль­ники за допомогою вихователя виготовляють човники з паперу, ко­ри, яєчної шкаралупи тощо, відповідно прикрашаючи їх. Цікаво зробити примітивну греблю, показати дітям, як діє водяний млин. У другу половину дня теплу воду зі струмка доцільно використати для поливання рослин.

Узимку на ділянці організуються ігри з снігом, льодом. Для ді­тей молодшої групи можна побудувати з їх допомогою невеличку снігову гірку, прикрасити її і запропонувати катати ляльок. З ці­кавістю розглядають малюки, як вихователь ліпить із снігу грибки під деревами. Для цього він виносить поліетиленове відерце і миску. За допомогою дітей відерце наповнюють снігом, утоптують і перевертають – ніжка готова. Так само наповнюють миску і вста­новлюють на ніжку. Можна пофарбувати шапки яскравими фар­бами, і ділянка набуде казкового вигляду.

У середній і старшій групах завдання ускладнюються, Крім сніговика, діти будують фортеці, фігурки звірів тощо. Вихователь показує дітям прийоми: вирізування цеглин, скачування та ін. Для ліплення фігурок звірків часом використовується каркас. Важливо порадою допомогти дітям в естетичному оформленні будівель. На­приклад, казковий будиночок прикрасити кольоровими крижинка­ми, фортецю – прапорцями.

Для забав з льодом заливаються невеликі різнокольорові льо­дові доріжки. Ковзання по них координує рухи дітей.

Після новорічного свята слід виставити ялинку на подвір'я, за­кріпити і прикрасити кольоровими крижинками. З цією метою на прогулянку виносять формочки для піску, підфарбовану воду, шма­точки шпагату. Формочки заливають водою і вкладають у кожну петельку з шпагату. Коли вода замерзне, формочки на короткий час заносять у приміщення, виймають і розвішують на ялинці. З різнокольорових крижинок можна зробити також казковий зи­мовий квітник.

Восени слід заохотити дітей до ігор з такими природними ма­теріалами, як солома, листя, плоди тощо. Використовуючи показ, вихователь навчає конструювати із соломи ляльку, бичка та ін. З жолудів, каштанів можна зробити безліч фігурок звірів, ляльок. Показуючи прийоми скріплювання листків (або черешками, або хвоєю), вихователь пропонує зробити пояси, шапочки тощо.

У холодну пору року для підвищення рухової активності дітей використовуються ігри з вітром, для чого навчають виготовленню млинців, султанчиків з дрібно нарізаних смужок паперу.

Творчі рольові ігри під час ознайомлення дошкільників з при­родою використовуються як засіб закріплення знань дітей про природу. Для їх успішного проведення слід збагачувати дітей вра­женнями, подавати допомогу у розгортанні сюжету. Так, після ек­скурсії в зоопарк доцільно показати дітям діафільм «Звірина лі­карня», прочитати цікаві оповідання про те, як потрапляють звірі в зоопарк, як до них там ставляться, лікують. Потрібно запропонувати дітям будівельні матеріали, з яких мож­на побудувати загони для звірів, різноманітні іграшки-тварини, лі­ки, і гра почне розгортатися. Вихователь повинен тактовно допо­магати дітям, сприяти їх ініціативі, творчості, формуванню друж­ніх взаємин.

У сільській місцевості діти відображають в іграх враження від екскурсій на молочну ферму, птахофабрику.

Дидактичні ігри під час ознайомлення дошкільників з приро­дою виконують три функції: 1) закріплення знань про природу; 2) діагностика наявних у дітей знань про природу; 3) формування знань про природу.

В ознайомленні з природою використовуються такі види дидак­тичних ігор: 1) з природними матеріалами; 2) з картинками (у т. ч. настільно-друковані); 3) з іграшками 4) словесні.

У дидактичних іграх з природними матеріалами діти оперують з реальними природними об'єктами (овочами, фруктами, листками, квітками тощо), внаслідок чого у дітей формуються ре­алістичні уявлення про об'єкти природи. Наприклад, у грі «Відга­дай, з якого дерева цей листок» вихователь показує листок і про­сить підбігти до того дерева, яке має такі самі листки. У грі «У ко­го дітки з цієї гілки» вихователь, показуючи дітям плід з якогось дерева, що росте на ділянці, говорить: «У руках у мене дитинка. З якої вона гілки? Раз, два, три, цю гілочку знайди». Діти підбі­гають до відповідного дерева. В грі «Вершки і корінці» вихователь роздає дітям бадилля городини. На столі у неї лежать корінці. По­казуючи дітям моркву, вихователь питає: «Корінець, корінець, де твій вершок?» Дитина, у якої знаходиться надземна частина цієї рослини, піднімається, показує її всім дітям і в нагороду одержує корінець.

У наведених прикладах дидактичних ігор з природними мате­ріалами ставиться мета навчити дітей за листком пізнавати дере­ва, закріплювати їх назви; закріплювати знання про листки і пло­ди дерев, кущів; навчити розрізняти городні рослини.

У дидактичних іграх з картинками навчальні завдання вирішуються за допомогою картинок. Наприклад, у грі «Що кому потрібно» вихователь роздає дітям картинки, на яких зображені приміщення, в яких живуть тварини (собача конура, клітка для кроля, пташник тощо). На інших картинках намальовані різні ви­ди кормів для тварин: кістки, морква, капуста, зерно та ін.

Вихователь ставить на полицю великі картинки з зображенням тварин і починає гру: «Кіт, собака, кролик і півник захотіли їсти. Давайте їх погодуємо. На картинках ви знайдете, чим погодувати і кота, і собаку. Що їсть кіт?» Діти показують відповідну картин­ку і називають їжу. Після цього картинки ставлять на полицю. Далі вихователь пропонує погодувати собаку, кроля тощо, схва­лює правильні відповіді дітей: «Поїли котик, собака та й захоті­ли відпочити. А будиночків, де вони живуть, немає. Де ж вони, давайте пошукаємо, – продовжує вихователь. У кого на картинці зображено житло собаки? Як воно називається?» Такими запитан­нями вихователь змушує дітей згадати, де живуть тварини. Гра за­кінчується тоді, коли діти розмістять тварин в їхніх житлах. За допомогою цієї гри закріплюються знання дітей про те, чим жив­ляться і де живуть свійські тварини.

В роботі з дошкільниками широко використовуються настільно-друковані ігри «Свійські тварини», «Квіти», «Зоологічне лото» то­що. Переважну більшість з них побудовано на принципі лото. Ді­тям роздають великі картки, у ведучого – маленькі. Хто швидше закриє великі картки, той виграє. Перед дітьми ставиться завдан­ня назвати тварину чи рослину, співвіднести її із своєю карткою.

Дидактичні ігри з іграшками найчастіше використовуються в молодших групах для закріплення назв тварин, їхніх характер­них ознак, голосів. Наприклад, у грі «Чарівна торбинка» вихова­тель вносить у групу гарну, яскраву торбинку, в якій лежать різні іграшки. «Той, хто вийме з торбинки іграшку,– говорить вихова­тель,– розкаже про неї віршик або загадку». Діти виймають іг­рашки, називають їх, показують окремі частини тіла, імітують зву­ки, розповідають вірші.

Досить широко використовуються словесні дидактичні ігри. Вони проводяться з метою закріплення знань про певні об'­єкти природи, навчання дітей класифікувати, виділяти зв'язки в природі, доводити свою думку, узагальнювати.

Так, наприклад, у грі «Буває – не буває» вихователь пропонує гра­ти так: «Я вам буду розповідати, яка буває погода, чим займають­ся діти і дорослі, а ви повинні уважно слухати і відповідати, бу­ває так чи не буває і чому не буває».

Отже, в цій грі діти навчаються узагальнювати знання про ха­рактерні ознаки пір року, доводити свою думку.

Методика проведення дидактичних ігор. Для того, щоб дидак­тична гра досягла мети, необхідно правильно підібрати її відповідно до віку дітей. Ігрові завдання в іграх мають різний рівень складності.

Ігрові завдання в іграх для молодших дошкільників спрямо­вані на знаходження предмета за словом, за подібністю, виділен­ня окремих ознак тварин, рослин, пізнання предметів за допомогою одного з органів чуттів (на дотик, смак).

У старшому дошкільному віці ігрові завдання більш складні: описувати об'єкти природи і знаходити їх за описом, складати ці­ле з частин, класифікувати, встановлювати причинні зв'язки.

Успіх у проведенні дидактичної гри, інтерес до неї будуть тіль­ки тоді, коли вихователь проведе відповідну роботу по ознайом­ленню дітей з тими чи іншими об'єктами природи, а закріплення уявлень, підведення дітей до об'єднання спільних ознак буде здійс­нюватися за допомогою дидактичної гри. Не можна уявити про­ведення дидактичної гри з дітьми, у яких не буде відповідних знань. При всій майстерності вихователя гри не буде. Обов'язковою умовою гри є те, щоб усе в ній виконувалося охоче, з захопленням, щоб діти діставали від неї велике задоволення, а не сприймали як суху навчальну вправу.

Методика проведення дидактичних ігор у різних вікових гру­пах має ряд спільних і відмінних моментів.

У молодшій групі

1. Починається гра з сюрпризного моменту з метою зосередження уваги дітей.

2. Розглядання і коротка бесіда про предмети, з якими діти будуть грати.

3. Пояснення правил у ході гри.

4. Хід гри.

5. Позитивна оцінка всіх дітей.

У середній групі

1. Сюрпризний момент можна використовувати лише у першо­му півріччі, оскільки у дітей вже сформувався інтерес до гри.

2. Розглядання предметів і коротка бесіда про них.

3. Пояснення правил гри.

4. Закріплення правил (якщо діти добре засвоюють правила після пояснення вихователя, в закріпленні може не бути потреби).

5. Хід гри.

6. Диференційована оцінка дітей.

У старшій групі

1. Коротка бесіда про об'єкти природи.

2. Пояснення правил, закріплення.

3. Хід гри у першому варіанті.

4. Пояснення другого варіанта гри, закріплення.

5. Хід гри у другому варіанті.

6. Підсумок гри – оцінка вихователем діяльності дітей у грі.

7. Участь дітей в аналізі і оцінці дій товаришів у грі.
Другий варіант гри проводиться з обов'язковим ускладненням завдання, щоб подолання труднощів приносило дітям задоволен­ня.

Рухливі ігри в ознайомленні з природою розглядаються як засіб закріплення уявлень дітей про повадки, голоси, способи пересу­вання тварин. Багато рухливих ігор, як про це свідчать їх назви «Кіт і миші», «Пташки і кіт», «Квочка з курчатами», «У ведмедя у бору», «Зайці та вовк», «Гуси-гуси», «Хитра лисиця», «Ведмідь і бджоли» та інші, вимагають наявності відпо­відних уявлень у дітей про спосіб життя, пристосування (до без­шумного пересування у сови, кота), характер рухів, голосів тощо. Важливо сформувати їх під час спостережень, перегляду телепе­редач, кінофільмів, домагатися, щоб під час ігор діти правильно їх передавали у рухах, голосах.