Значення успішних взаємин для сучасної людини

Розробка проблеми спілкування без

врахування стосунків не може бути достатньою.

М'ясищев В.М.

Людське буття принципово комунікативне, стверджують філософи. І передовсім ця комунікативність характеризується діалогічним взаємозв'язком "Я" і "Ти" [48]. Осмисленню діалогічного зв'язку "Я" і "Ти" присвятили свої роздуми такі видатні постаті на європейському філософському небосхилі, як Л. Фейєрбах, В. Дільтей, М. Шелер, М. Бубер, М. Бахтін та інші. Проте вирішальну роль відіграв Л. Фейєрбах, відкривши "Ти" і те, що лише через сув'язь "Я" і "Ти", в основі якої лежить взаємність та любов, можна підійти до розкриття як сутності людини, так і людської природи та способу буття людини у світі.

Відношення "Я – Во­но" – необхідний, засадний вимір. Це світ буденних людських турбот, світ техніки, підприємництва, користу­вання, науково-технічних розробок, соціальних пошуків і експериментів, світ значною мірою зовнішніх для нас ре­чей (когнітивно-прагматичний світ). І водночас це світ міжлюдської взаємодії, без якої неможлива ніяка успішна соціальна і виробнича діяльність.

З іншого боку, в системі лише такого спілкування лю­дина стає річчю серед речей і не може вирватися за рам­ки своїх рольових функцій. Це той світ, який атомізує її та спрямовує на усамітнення, відчуження від усіх інших, виокремлює, викривлює і замикає на собі людське буття і людське єство. Але ж останнє за самою своєю природою не є таким, воно є багатовимірним, об'ємним, неоднозначним, екзистенційно напруженим. І лише коли це єство реалізується адекватно (тобто знову ж таки у всій своїй багатовекторності, яка виключає однозначну заданість), особистість відбулася. В іншому ж разі, тобто у ситуації зведення всіх комунікативних відносин лише до "Я – Воно-відношення", можна говорити тільки про утилітарні форми спілкування, співмірні монологічному світові, які ведуть лише до розквіту індивідуалізму як явища, не менш однобокого і загрозливого, ніж колек­тивізм у крайніх, репресивних формах його існування. Причому це явище – явище нарцисизму – має широкий спектр виявів, починаючи від індивідуальної і кінчаючи національною самозакоханістю.

Все це призводить до того, що в "сучасному світі людина рушиться. А соціоніка представляється мало не єдиною на сьогодні сферою науки, що спрямованане на руйнування, а на відтворення людської особистості й, ширше, всієї людської спільноти. Що може бути гуманнішим за настанову на побудування стосунків між людьми, які через свою індивідуалістичну природу не розуміють одне одного, а й нерідко і не намагаються зрозуміти? Причому не заглиблюючись у дебрі психоаналізу, не вивертаючи людську душу навиворіт, а спілкуючись із людиною не як з пацієнтом, але як з рівним собі" [46, Передмова (рос.)].

І далі автор наведених слів із типом особистості таким, як у провісникаНострадамуса, засмучується тим, що ані психологія, ані тим більше сучасна психотерапія (хоча відповідні відкриття зробили саме психологи-психотерапевти!) не вивчають процеси інформаційного обміну (метаболізму). Це дивацтво він убачає в тому, що "схоже, що досоціонічним наукам про людину людина у стані норми була просто не цікавою. Навпаки, встоялася думка, що людина не буває нормальною взагалі, що всі ми тою чи іншою мірою страждаємо на різні патології психіки. Ось тут і з’явилася соціоніка – наука про людину в ім'я людини, та, може, перша з наук, яка поставила своєю метою не тільки і не стільки фундаментальне знання, скільки його практичне застосування у щоденній праці міжособистісного спілкування" [46: 18].

Головним бар’єром у спілкуванні є незнання про те, що об’єктивні(незалежні від людини) та які саме відмінності між людьми пояснюються саме у термінах інформаційного обміну людини з довкіллям, з іншими людьми.

Через це і виникає необхідність перейти до детального розглядання "Я – Ти”-відношення (міжособистісного спілкування, комунікативно­го зв'язку).

Отже, спілкування є таким видом взаємодії людей, в якому особи, що беруть у ньому участь, своїм природженим типом, зовнішнім виглядом і поводженням чинять більш-менш сильний впливна наміри, стан і почуття одне одного.