Важливість уміння слухати

Ніхто тобі не друг, ніхто тобі не ворог,

але кожна людина тобі – вчитель.

Східна мудрість.

У спеціальних дослідженнях було виявлено, що кожні 7 з 10 хвилин люди витрачають на який-небудь вид комунікації. При цьому 9 відсотків з 7 хвилин витрачаються на листування, 16 – на читання, 30 – на розмову, а 45 – на слухання. Але наша система освіти, підкреслюючи важливість читання, письменності та вміння поводитися з числами, майже не приділяє уваги вмінню слухати. Та американські дослідники менеджменту вважають, що ефективне слухання є найважливішою якістю ефективно функціонуючого менеджера [34]. Причому у мистецтво слухати вони включають уміння слухати не тільки факти, але й почуття мовця.

Слухати означає розуміти сенс, правильно оцінювати сказане і запам’ятовувати його. Для цього і потрібно вказане вміння. Слухати і чути – зовсім не одне і те ж: з якоїсь причини людина може слухати, але не чути. В діловому спілкуванні важливо, щоб те, що слухають, почули. На Заході навіть спеціально навчають персонал цих умінь (курс так і зветься "Уміння слухати"). Відомий дослідник менеджменту С. Паркінсон вважає: «Здатність уважно слухати має настільки важливе значення в індустрії, що час, витрачений на навчання персоналу цього мистецтва, окупиться сторицею». Також він виявив, що найбільш важливою причиною, яку вказують співробітники, коли їх питають, за що вони люблять своє керівництво, виявилось те, що бос вислухує їх, вони можуть із ним поговорити.

5.2. Чинники поганого слухання

Якщо ви не чуєте, про що говорить

інша сторона - ніякого спілкування немає.

З менеджменту переговорів.

Перелік чинників, що заважають слухати (за Паркінсоном):

1. Манера заздалегідь вирішувати, що предмет розмови вам нецікавий (ваші думки починають блукати на стороні або переключаються на себе в схожій ситуації). Учені чикагського університету називають таке "спілкування" діалогом: мовлення не зв’язане з обміном думками. Кожен говорить про те, що цікаво йому, і обидва не слухають. Порада подумки прийняти позицію, що з будь-якої розмови можна взнати щось корисне.

2. Манера мовлення співбесідника – неправильні слова і вирази, наголос тощо. Порада – якщо ви можете з повагою ставитися до такого мовця, спробуйте прислухатися: може й він знає щось корисне.

3. Незгода з чимось, вже сказаним вашим співбесідником, налаштування на суперечку після його висловлювання заважають почути усю решту. Вступати у суперечку автор не радить.

4. Погана звичка слухати тільки факти (насправді це не звичка, а природжена особливість деяких типів особистості). Порада – треба намагатися слухати так, щоб уловити суть розмови.

5. Відмінність в 4 рази швидкості думки і швидкості мови є великою перешкодою в слуханні. Порада – слухаючи, слід робити порівняння та аналізувати сказане: чи немає протиріч між думками? Тобто – задати роботи мозку, щоб не відволікався.

Консультант і менеджер-дослідник Наталія Йосефович наводить такі причини поганого слухання:

1. Вона вважає. що якби люди слухали, вони були б відкриті для інформації, відкриті для сприйняття того, як інші бачать світ. У відповідності до цих нових знань їм довелося б змінити свої власні уявлення та раніше набуті переконання, а багатьом не подобається міняти звичайний і звичний для них образ думок. Однак, людина не зросте і не стане добрим керівником, впевнена дослідниця, якщо не докладе добрячих зусиль, щоб зрозуміти, що їй каже інший.

2. Фізичний дискомфорт – спека, холод, протяг, втома, головний біль можуть заважати слухати вас.

3. Переривання: телефонні дзвінки, звуки радіо, аудіо, відкрите вікно, двері, чиясь гучна розмова поруч. Абонента треба перепросити та зателефонувати йому пізніше. Радіо та інші "гучномовці" вимкнути, вікна і двері зачинити, самим не говорити голосно, коли поруч працюють.

4. Зайнятість думками про інші справи.

5. Заздалегідь підготовлені поради. Тут йдеться про відповіді-заготовки на реальні проблеми людей, і спроби швидко віднести ці проблеми до тої чи іншої категорії.

6. Розмови про самого себе. Не прагніть перевести розмову на свої власні схожі проблеми: "А ось у мене теж було …". Мети ділового спілкування досягнуто не буде!

7. «Персоналізація» – припущення, що співбесідник зачіпає ваші права, і прагнення тут же їх захистити (типна сенсорна характеристика, на ці права ніхто і не думав робити замах) обмежує сприйняття іншого…

8. Емоційне ставлення до співрозмовника протягом ділової бесіди може "зіпсувати слухання".

9. Вибіркове слухання – сприйняття тієї частки повідомлення, яка збігається з вашою особистою думкою, інтересами. В такому випадку теж вся бесіда не досягає своєї мети.

<7 8 91011 12 13 >

Дата добавления: 2022-05-27; просмотров: 125;

Поиск по сайту