Нанесення штукатурного розчину на поверхню
В приміщеннях з вологістю не більш 60% кам'яні й бетонні поверхні штукатурять складними або вапняними розчинами, а дерев'яні й гіпсові поверхні — вапняно-гіпсовими.
Для приміщень з підвищеною вологістю вживають розчини з гідравлічними додатками і на пуцоланових цементах.
Перед нанесенням розчину поверхню змочують водою, щоб запобігти сповзання або розтріскування шару оббризку.
Оббризк не розрівнюють для кращого його зчеплення із шаром грунту.
Грунт наносять після того, як оббризк почне твердіти. Шари грунту вирівнюють напівтерком і ущільнюють правилом.
Подавання розчину здійснюють за допомогою розчинонасосів по металевих трубах або гумових шлангах. В будинках до 5 поверхів, коли подають розчин на один поверх, як правило, застосовують тупикову схему подавання розчину за допомогою розчинонасосів продуктивністю 4м3/год (Рисунок 8.6).
В будинках, які мають більше п’яти поверхів, застосовують кільцеву схему подавання розчину. У цьому разі (див. Рисунок 8.7) магістральна частина розчинопроводу складається з двох стояків — напірного й зворотного. На зворотному — встановлюють поверхові триходові крани, до яких підключають робочі шланги. Застосовуються розчинонасоси продуктивністю 6 м3/год.
Для нанесення на поверхню розчину застосовують форсунки різного типу. Найбільш розповсюджені безкомпресорні форсунки (Шаульського та ЦНИИЛ-3) і форсунки пневматичної дії.
В безкомпресорних форсунках розпорошення розчину досягається зміною його прямолінійного руху у гвинтовий або проштовхуванням крізь щілинний отвір. Форсунки з гвинтовою вставкою застосовують для рідких розчинів. З щілинним отвором — для густих. При цьому розчинонасос повинен давати тиск 80...100 Мпа.
В пневматичній форсунці у центрі є труба, по котрій подається стиснене повітря. Недолік її — шум і «туман». Тиск від розчинонасосу повинен бути 15...20 Мпа.
Вручну розчин наносять тільки в невеликих приміщеннях (санітарні вузли і інші). Розчин накидають кельмою з сокола або ковшем.
При накиданні ковшем продуктивність зростає у 3...4 рази.
Грунтовий намет розрівнюють загладжуванням напівтерками довжиною 800 або 1000 мм (1000 мм — для великих поверхонь) і зрізуванням напівтерками, в яких один поздовжній і один торцевий бік оббитий покрівельнм залізом.
Кути розрівнюють правилами: вусенковим та лузговим (Рисунок 8.8).
Карнизи витягують за допомогою шаблонів одною-чотирма людинами.
Опоряджування оштукатуреної поверхні полягає в затиранні або загладжуванні накривного шару. При механізованому затиранні використовують пневматичні або електричні механізми з двома лопатями або дисками (дерев'яними, текстолітовими, пінопластовими), які крутяться в протилежних напрямах.
Для ручного опоряджування застосовують капронові терки, металеві малі та великі гладила. Для підвищення якості застосовують безпіщану накривку (вапняне тісто: гіпс — 1:5).
У великопанельних і крупноблочних будинках перед виконанням штукатурної обробки поверхню стіни затирають вапняним розчином (В:П =1:1) з додатком 10% цементу (по відношенню до вапна). Застосовують повстяні або поролонові терки. Поверхню треба обробляти так, щоб обійтись без шпаклювання перед малярними роботами. Перед обробкою поверхні добре змочують водою (стіни, стелю).
В останній час застосовують сухі розчинні суміші з цементу, дрібного піску і пластифікатора (вапно і інші). Розчин наносять на добре змочену поверхню і затирають повстяною або поролоновою теркою так, щоб він добре зайшов в усі поглиблення.
Стики плит перекрить відчищають від пилу, змочують водою і заповнюють знизу цементним розчином, а потім затирають. Після часткового затвердіння прорізають рустовкою русти.
Дата добавления: 2021-12-14; просмотров: 372;