Загальна характеристика педагогічної діяльності

Засвоєння людиною певних знань та способів дій мають своєю передумовою, своєю внутрішньою умовою певний рівень розумового розвитку – розвитку розумових здібностей (Рубінштейн).

А.Л.Леоньєв вказував, що «широко прийняте визначення здібностей полягає в тому, що ці якості індивіда, ансамбль яких обумовлює успіх виконання певної діяльності (маються на увазі якості, які розвиваються онтогенетично), в самій діяльності і, безумовно, в залежності від зовнішніх умов».

Найбільш узагальнено педагогічні здібності представлені В.А.Крутецьким , який дав такі загальні визначення.

1.Дидактичні здібності – здібності доступно передавати учням учбовий матеріал, розкривати матеріал, як проблему, ясно і зрозуміло, викликати інтерес до предмета. Спонукати учнів до активного, самостійного мислення.

2.Академічні здібності – здібності до відповідної галузі знань (математики, фізики, біології, літератури і т.д.).

3.Перцептивні здібності – здібності проникати у внутрішній світ учня, вихованця, психологічна спостережливість, яка пов’язана з глибоким розумінням особистості учня, його тимчасових психічних станів.

4.Мовленнєві здібності – здібності ясно і чітко висловлювати свої думки і почуття за допомогою мовлення, а також міміки і пантоміміки.

5.Організаторські здібності – це, по-перше, здібності організовувати учнівський колектив, об’єднувати його, надихати на вирішення важливих задач і, по-друге, здібності правильно організовувати свою власну роботу.

6.Авторитарні здібності – здібність безпосередньо емоційно-вольового впливу на учнів і вміння на цій основі завойовувати у них авторитет (хоча авторитет складається не тільки на цій основі, а, наприклад, на основі знання предмету, чуйності і такту вчителя.

7.Комунікативні здібності – здібності до спілкування з дітьми, вміння знайти правильний підхід до учнів, встановити з ними доцільні, з педагогічної точки зору, взаємовідносини, наявність педагогічного такту.

8.Педагогічна уява(чи прогностичні здібності) - це спеціальні здібності, які виражаються у передбачуваності своїх дій, у виховному проектуванні особистості учнів, пов’язаному з уявленнями про те, що з учня вийде в майбутньому, в умінні прогнозувати розвиток тих чи інших якостей вихованця.

9.Здібність до розподілу уваги одночасно між кількома видами діяльності має особливе значення для роботи вчителя. Здібний, досвідчений вчитель уважно слідкує за змістом та формою викладу (чи думки учня) і в той же час тримає в полі зору всіх учнів, чутливо реагує на ознаки втоми, неуважності, непорозуміння, помічає всі випадки порушення дисципліни, і, врешті-врешт, слідкує за своєю поведінкою (позою, мімікою, пантомімікою, ходою).

Найбільш повно на сучасному етапі концепція педагогічних здібностей розкрита та розвинена Н.В.Кузьміною.

По-перше, всі педагогічні здібності співвіднесені з основними аспектами (сторонами) педагогічної системи. По-друге, педагогічні здібності – це «особлива чутливість до об’єкту, процесу і результатів педагогічної діяльності». По-третє, - вони включають у себе не тільки набір, сукупність, а являють деяку структурну організацію цієї чутливості. По-четверте, виділена урівненість педагогічних здібностей. По-п’яте, це трактування визначає зв'язок загальних і спеціальних педагогічних здібностей, з одного боку, і спеціальних педагогічних здібностей – з іншого.

Педагогічні здібності можна поділити на 2 рівні – перцептивно-рефлексивні та проективні. Перцептивно-рефлексивні включають три види чутливості: почуття об’єкта, пов’язане з емпатією, почуття міри чи такту, та почуття приналежности. Ці прояви чутливості є основою педагогічної інтуїції. Проективні здібності пов’язані з вміннями створення нових, продуктивних способів навчання. Цей рівень включає гностичні, проекційні, конструктивні, комунікативні та організаторські здібності.

Гностичні здібності проявляються у швидкому та творчому оволодінні методами навчання учнів, винахідливості способів навчання. Вони забезпечують накопичення інформації вчителю про учнів та самого себе.

Проекційні здібності проявляються у вмінні передбачити кінцевий результат виховуючого навчання протягом усього періоду навчання.

Конструктивні здібності проявляються у створенні творчої робочої атмосфери спільного співробітництва, діяльності, вміння побудувати урок, який найбільше відповідає поставленій меті розвитку та саморозвитку учня.

Комунікативні здібності проявляються в налагоджені контакту, педагогічно доцільних відносин.

Організаційні зідбності проявляються в особливій чутливості до способів організації учнів в групі, в засвоєнні ними учбового матеріалу, самоорганізації навчаючих, в самоорганізації власної діяльності педагога.

Таким чином можна виділити такі складові класифікації педагогічних здібностей:

1) умови ефективності педагогічної діяльності, покладені в основу трактування М.Д.Левітова, Ф.М.Гонобліна, В.А.Крутецького);

2) чутливість до різних компонентів педагогічної діяльності за Н.В.Кузьміною та А.О.Реаном;

3) валентність результату дії, яка співвідноситься з психофізичними особливостями психічних функцій та станів (Н.А.Амінов).

Можна також виділити і інші основи: морфологічні Х.Гарднера та соціологічні Дж.Холианда.

Дослідники педагогічної діяльності (Н.В.Кузьміна, О.І.Щербаков, В.В.Богословський, В.А.Сластенін та ін.) всі педагогічні функції поділяють на дві групи – доцільні та організаційно-структурні.

Перші включають орієнтаційну. Розвиваючу, мобілізуючу (стимулюючу психічний розвиток учня) та інформаційну функції. Їх можна порівняти з дидактичними, академічними, авторитарними, комунікативними здібностями людини.

Організаційно-структурна функція включає конструктивну функцію, яка забезпечує відбір та організацію змісту навчальної інформації, проектування діяльності учнів, за якими інформація може бути засвоєна, проектування майбутньої власної діяльності і поведінки.

Організаційна функція реалізується за допомогою інформації під час її підготовки та повідомлення учням, різних видів діяльності учнів; власної діяльності та поведінки в процесі взаємодії з учнями. Комунікативна функція передбачає встановлення правильних взаємовідносин з учнями, вчителями та адміністрацією школи.

Гностична (дослідницька) функція передбачає вивчення змісту та засобів впливу на інших людей, їх вікових та індивідуально-психологічних особливостей, а також особливостей процесу та результатів власної діяльності, її переваг та недоліків.

О.І.Щербаков, О.В.Мудрик вважають, що власне в дидактичному плані педагогічні уміння можна звести до трьох основних:

1) уміння переносити відомі вчителю знаня, варіанти рішення, прийоми навчання та виховання в умови нової педагогічної ситуації;

2) уміння знаходити для кожної педагогічної ситуації нове рішення;

3) уміння створювати нові елементи педагогічних знань та ідей і конструювати нові прийоми для вирішення конкретної педагогічної ситуації.

Найбільш повно уміння вчителя розкриваються А.К.Марковою. До основних можна віднести дев’ять груп.

Перша група – уміння бачити в педагогічній ситуації проблему та оформити її у вигляді педагогічної задачі, під час визначення педагогічної задачі орієнтуватися на учня, як на активного співучасника навчально-виховного процесу з власними мотивами та цілями.

Друга група педагогічних умінь поділяється на три групи:

- уміння, які відповідають на питання «чому вчити»: працювати зі змістом навчального матеріалу (обізнаність у нових концепціях та технологіях навчання; виділяти ключові ідеї навчального предмету, оновлювати його (за розрахунок використання понять, термінів, дискусій у відповідній галузі науки); інтерпретувати інформацію, яка надходить з газет та журналів;

- уміння, які відповідають на питання «кого вчити»: вивчати стан окремих психічних функцій (пам’яті, мислення, уваги, мовлення та ін.) учнів та цілісних характеристик видів діяльності (навчальної, трудової);

- уміння, які відповідають на запитання «як вчити»: відбирати та застосовувати різноманітні прийоми та форми навчання та виховання.

Третю групу утворюють уміння використовувати психолого-педагогічні знання, передовий педагогічний досвід.

Четверта група уміння – це прийоми постановки широкого спектру комунікативних задач, головними з яких є вміння створювати умови для реалізації внутрішніх резервів партнера по спілкуванню та забезпечення його психологічної безпеки.

П’ята група умінь – це прийоми, ґкі сприяють досягненню високих рівнів спілкування.

Шоста група – це передусім уміння тримати стійку професійну позицію педагогіа, який розуміє значущість своєї професії та може протидіяти труднощам заради соціальної та загальнолюдської цінності.

Сьома група – уміння усвідомлювати перспективи свого професійного стилю, використовуючи все позитивне з своїх природних даних.

Восьма група об’єднує уміння визначати характеристики знань учнів на початку та кінці навчального року; визначити стан діяльності, умінь та навичок, видів самоконтролю та самооцінки в учбовій діяльності на початку та кінці навчального року.

Дев’ята група умінь співвідноситься з оцінкою вчителем стану вихованості школярів: за поведінкою учнів визначати погодженість моральних норм та переконань школярів.

Педагогічна діяльність вчителя, як і будь-яка інша діяльність, характеризується певним стилем. В широкому розумінні стиль діяльності – це стала система способів, прийомів, яка проявляється в різних умовах її здійснення. Вона обумовлюється специфікою самої діяльності, індивідуально-психологічними особливостями її суб’єкта.

Демократичний стиль з формального боку характеризується тим, що інструкції надходять у формі пропозицій, товариський тон мовлення, похвала та осудження – з порадами, разпорядження та заборона з дискусіями, позиція лідера – в середині групи.

Стиль потурання з формального боку – тон конвенціональний, відсутність похвали та осудження, ніякого співробітництва, позиція лідера – непомітна з боку групи.

Стилі педагогічної діяльності, в першу чергу, поділяються на три загальних, які визначені вище: авторитарний, демократичний та потурання, але одночасно мають власне «педагогічний зміст».

Так, А.К.Маркова визначає їх таким чином.

Авторитарний стиль. Учень розглядається як об’єкт педагогічного впливу, а не рівноправний партнер. Вчитель особисто вирішує, приймає рішення, встановлює жорсткий контроль за виконанням своїх вимог, використовує свої права без врахування ситуації та думок учнів, не пояснює свої дії учням.

Демократичний стиль. Учень розглядається як рівноправний партнер по спілкуванню, колега у спільному пошуку знань. Вчитель приймає рішення разом з учнями, враховує їх думку, підтримує самостійність суджень, враховує не тільки успішність, але і особистісні якості учнів.

Ліберальний стиль. Вчитель відходить від прийняття рішення, передає ініціативу учням, колегам. Організацію та контроль діяльності учнів здійснює без системи, проявялє нерішучість, коливання. В класі нестійкий мікроклімат, замасковані конфлікти.

Аналіз стилів педагогічної діяльності в залежності від її характеру включає такі його сторони: змістовні характеристики стилю (орієнтація вчителя на процес чи результат своєї праці, розгортання вчителем орієнтованого та контрольно-оціночного етапів своєї праці); динамічні характеристики стилю (гнучкість, стійкість, вміння переключатися); результативність (рівень знань і навичок учіння у школярів, а також інтересів учнів до предмета). На цій основі А.К.Марковою та А.Я.Ніконовою виділені 4 типи індивідуальних стилів, які характеризують сучасного вчителя.

Емоційно-імпровізаційний стиль (ЕІС). Вчителя з ЕІС вирізняє переважна орієнтація на процес навчання. Пояснення нового матеріалу такий вчитель будує логічно, цікаво, але в процесі пояснення у нього відсутній зворотній зв'язок з учнями. Під час опитування вчитель з ЕІС звертається до великої кількості учнів, в основному сильних, які його цікавлять, опитує їх у швидкому темпі, задає неформальні питання, але мало дає їм говорити, не чекаючи, поки вони сформулюють відповідь самостійно.

Емоційно-методичний стиль (ЕМС). Для вчителя з ЕМС характерні орієнтація на процес і результати навчання, адекватне планування навчально-виховного процесу, висока оперативність, деяка перевага інтуїтивності над рефлективністю.

Розмірковуюче-імпровізаційний стиль (РІС). Для вчителя з РІС характерні орієнтація на процес і результати навчання, адекватне планування навчально-виховного процесу.

Розмірковуючо-методичний стиль (РМС). Орієнтуючись переважно на результати навчання і адекватно плануючи навчально-виховний процес, вчитель з РМС проявляє консерватизм у використанні засобів педагогічної діяльності.

Стиль педагогічної діяльності, як інтегративна характеристика, відображаючи стиль керівництва, стиль спілкування, стиль поведінки та когнітивний стиль вчителя найбільш повно висвітлюється у типах стилю праці вчителя за А.Я.Ніконовою та А.К.Марковою.

Література:

1. Видра О.Г. Вікова та педагогічна психологія. [Текст]: навч. посіб. / О. Г. Видра. - К.: ЦУЛ, 2011. - 112 с.

2. Кутішенко В.П. Вікова та педагогічна психологія. [Текст]: (курс лекцій), навч. посіб. / В.П. Кутішенко. - 2-ге вид. - К.: ЦУЛ, 2010. - 128 с.

3. Лисянська Т.М. Педагогічна психологія: Практикум. [Текст]: Навч. посіб. / Т.М. Лисянська. - К.: Каравела, 2009. - 224 с.

4. Щотка О.П. Педагогічна психологія. Практикум. [Текст]: керівництво до практичних і лабораторних занять / О.П. Щотка, М.Д. Бойправ, В.П. Пісоцький, О.П. Пісоцький; Ніжинський держ. ун-т ім. Миколи Гоголя / Оксана Петрівна Щотка (ред.). - Ніжин: НДУ ім. М.Гоголя, 2009. - 225 с.

5. Лисянська Т.М. Вікова і педагогічна психологія: інформаційне забезпечення змісту практичних занять, індивідуальної, самостійної роботи, модульного контролю знань студентів (спеціалізація "Психологія") [Текст] / Т.М. Лисянська; Національний педагогічний ун-т ім. М.П.Драгоманова. - К.: Інститут сучасного підручника, 2007. - 128 c.

6. Зимняя И.А. Педагогическая психология . Учебник для вузов. Изд. Доп. и переработанное. – М «Логос, 2000. С.234-247.

Контрольные вопросы и задания:

1. Что представляет собой педагогическая деятельность?

2. Какими способностями должен обладать педагог?

3. Какова концепция педагогических способностей по Н.В.кузьминой?

4. Умения учителя по А.К.Марковой.

5. Назовите стили педагогической деятельности.

6. Разработайте таблицу педагогических способностей и умений.