Реферат повинен бути

§ інформативним,

§ відрізнятися повнотою викладу,

§ об'єктивно передавати зміст первинного тексту,

§ коректно оцінювати матеріал, що міститься в першоджерелі.

Реферати поділяють на інформативні (продуктивним) та індикативні (репродуктивні). Факт такого поділу був визнаний міжнародною конференцією з наукового реферування (Париж, 1949 р.).

Ø Індикативний (репродуктивний) реферат містить відомості тільки про найважливіші аспекти змісту первинного документа та його інформаційний зміст. При цьому вирішальним є не послідовність викладення матеріалу, а логіка бібліографічного задуму. Вона полягає у виділенні найголовнішого та найактуальнішого в документі. У такому рефераті немає детальної фактографічної інформації, його основне цільове призначення — привернути увагу користувача до наукового документа.

Репродуктивні реферати бувають двох видів реферат-конспект і реферат-резюме.

o Реферат-конспект містить в узагальненому вигляді фактичну інформацію, ілюстративний матеріал, відомості про методи дослідження, отримані результати та можливості їх застосування.

o Реферат-резюме призводить лише основні положення, тісно пов'язані з темою тексту.

Ø Інформативний (продуктивний) реферат, за її визначенням, містить аргументи й наводить основні дані та висновки оригінальних документів, які вносять цінний вклад у загальну систему знань або корисні для певного кола читачів, а індикативний — це стислий реферат, створений з метою допомогти читачеві у вирішенні питання, чи слід йому звертатися до оригінального документа. Інформативний реферат найповніше розкриває зміст документа, передає важливі фактичні та теоретичні відомості. У інформативному рефераті має бути вказано предмет дослідження та мету роботи, вміщено дані про метод і умови дослідження, висвітлено результати та пропозиції автора щодо їх застосування, наведено основні характеристики нових технологічних процесів, технічних виробів, нову інформацію про відомі явища, предмети та ін. Послідовність викладу матеріалу виступає як головна вимога, що висувається до такого реферату.

Продуктивні реферати представлені рефератом-оглядом і рефератом-доповіддю.

o Реферат-огляд складається на підставі кількох первинних текстів, дає зіставлення різних точок зору з конкретного питання.

o Реферат-доповідь має розгорнутий характер, поряд з аналізом інформації, наведеної в першоджерелі, дає об'єктивну оцінку стану проблеми.

Також реферати поділяють на монографічні, звідні, аспектні, фрагментні.

Ø Монографічний – складений на основі аналітико-синтетичної переробки інформації, що міститься в одному первинному документі.

Ø Звідний реферат містить відомості з низки первинних документів на одну тему, викладені у вигляді зв’язаного тексту.

Ø Аспектним є реферат, укладений на основі аналітико-синтетичної переобки інформації одного чи кількох аспектів первинного документа.

Ø Фрагментнийукладається за одним чи кількома структурними елементами документа, якщо він має великий обсяг різнопрофільної інформації.

У структурі реферату будь-якого типу виділяється три основних компоненти:

· бібліографічний опис,

· власне реферативний текст,

· довідковий апарат.

Як і будь-який науковий текст, реферат має певну композицію:

Вступ. Завдання вступу можуть бути наступними: дати вихідні дані тексту (назва вихідного тексту, де опубліковано, в якому році), подати відомості про автора (прізвище, ім'я, по батькові, спеціальність, вчений ступінь, вчене звання), розкрити сенс назви роботи, чому вона присвячена, в зв'язку з чим написана.

Перерахування основних питань і проблем, про які йдеться у першоджерелі.

Аналіз найбільш важливих, на думку референта, питань, що містяться у вихідному тексті. Проводячи такий аналіз, необхідно обгрунтувати важливість обраних питань, коротко передати думку автора з цих питань, висловити свою думку з приводу суджень автора першоджерела.

Загальний висновок про значення всієї теми або проблеми реферованому тексту.

Таким чином, реферат має наступні ознаки:

зміст реферату повністю залежить від змісту реферованих джерел;

містить точний виклад основної інформації без спотворень і суб'єктивних оцінок;

має постійні структури: заголовну частину з бібліографічним описом, власне реферативну частину, в якій узагальнюються відомості про авторів, називається основна тема і проблематика джерел, дається докладний або стислий виклад найбільш важливих питань, робляться висновки.

У рефераті використовуються мовні кліше, характерні для даного жанру наукового стилю мови:

Автор зупиняється на питанні ...

Він аналізує ...

Оцінюючи, він відзначає ...

Далі автор розглядає ...

При цьому він відзначає ...

Найсерйознішим наслідком цього є ...

Звідси автор робить висновок, що ...

Завдання, на думку автора, полягає в тому, щоб ...

Автор розглядає ...

Завершуючи аналіз матеріалу по темі "реферат", пропонуємо проаналізувати структуру реферату та мовні кліше, що використовуються при його написанні.

Автор, назва, вихідні дані (бібліографічний опис).

Тема статті, книги. Вказується загальна тема першоджерела. При цьому можна використовувати такі вирази: Стаття (книга, монографія ...) присвячена ... (темі, питання, проблеми).

Композиція. Вказується, зі скількох і яких структурних частин складається джерело (зазвичай книга). При цьому використовуються такі вирази: Книга (стаття) складається з (включає в себе, містить) ... (трьох розділів і т.п.).

Основний зміст. Викладаються конкретні результати або висновки автора у відповідності зі структурою статті. Можуть бути використані такі вирази:

У вступі вказується (відзначається), що ...

У першому розділі висвітлюється ...

Автор зазначає (вказує, робить висновок), що ...

Друга глава присвячена (містить) ...

На думку автора, ...

У третьому розділі ...

У висновку зазначається (відзначається), що ...

Наявність ілюстративного матеріалу. Відзначається наявність ілюстрацій, малюнків, таблиць, інших наочних матеріалів. Використовуються, наприклад, такі вирази: Свої міркування автор ілюструє конкретними фактами та прикладами, призводить малюнки, фотографії, таблиці ... і т.п.

v Анотація – стисла, коротка характеристика книги (статті чи збірника), її змісту і призначення. В анотації перераховуються головні питання, проблеми первинного тексту, іноді характеризується його структура, композиція. Як правило, анотація складається з простих речень.

Анотація має дві обов'язкові частини:

· змістовна характеристика першоджерела, мета автора;

· адресат тексту, що анатується.

Крім названих частин, можуть бути присутніми факультативні частини:

· композиція, структура первинного тексту;

· ілюстративний матеріал, наведений в першоджерелі.

Максимальний обсяг анотації — 600 символів. Мова анотації: мова книги та 2 іноземні мови. Реквізити анотації: автор, паспортні дані книги, текст, вказівки щодо категорії читачів.

Перераховані смислові частини анотації оформляються за допомогою мовних кліше:

Характеристика змісту тексту:

У статті (книзі) розглядається ...

У книзі викладено ...

Стаття присвячена ...

У статті даються ...

В основу роботи покладено ...

Автор зупиняється на наступних питаннях ...

Автор торкається проблеми ...

Мета статті - показати ...

Мета автора - пояснити (розкрити) ...

Метою статті є вивчення ...

Автор ставить за мету проаналізувати ...

Композиція роботи:

Книга складається з ... глав (... частин) ...

Стаття ділиться на ... частини

У книзі виділяються ... глави

Призначення тексту:

Стаття призначена (для кого; рекомендується кому) ...

Збірник розрахований ...

Призначається широкому колу читачів ...

Для студентів, аспірантів ...

Книга зацікавить ...

Різновиди анотацій

Виокремлюють такі види анотації:

1) сигнальна чи довідкова, характерна для видань державної бібліографії (уточнює назву чи доповнює біб.опис фактичними відомостями);

2) оціночна, характерна науково-допоміжній бібліографії (критична оцінка документа);

3) рекомендаційна, що співвідноситься з відповідним видом бібліографії (характеризує зміст з врахуванням потреб цільової групи).

За повнотою відбиття змісту розрізняють 2 категорії анотацій – загальну (характеризує зміст документа в цілому) і аналітичну (характеризує частину чи аспект змісту), а за кількістю анотованих документів – монографічну та групову. За сферами використання анотації бувають – бібліографічні, видавничі та книготоргівельні.