Ліміти доз та допустимі рівні

-Числові значення лімітів доз встановлюються на рівнях, що виключають можливість виникнення детермінованих ефектів опромінення і, одночасно, гарантують настільки низьку імовірність виникнення стохастичних ефектів опромінення, що вона є прийнятною як для окремих осіб, так і для суспільства в цілому.

-Для осіб категорій А і Б ліміти доз встановлюються в термінах індивідуальної річної ефективної та еквівалентних доз зовнішнього опромінення (ліміти річної ефективної та еквівалентної доз). Обмеження опромінення осіб категорії В (населення) здійснюється введенням лімітів річної ефективної та еквівалентної доз для критичних груп осіб категорії В. Останнє означає, що значення річної дози опромінення осіб, які входять в критичну групу, не повинно перевищувати ліміту дози, встановленого для категорії В.

З лімітом дози порівнюється сума ефективних доз опромінення від усіх індустріальних джерел випромінювання. До цієї суми не включають:

- дозу, яку одержують при медичному обстеженні або лікуванні;

- дозу опромінення від природних джерел випромінювання;

- дозу, що пов'язана з аварійним опроміненням населення;

- дозу опромінення від техногенно-підсилених джерел природного походження.

Додатково до ліміту річної ефективної дози встановлюються ліміти річної еквівалентної дози зовнішнього опромінення окремих органів і тканин:

- кришталика ока;

- шкіри;

- кистей та стіп.

Таблиця - Ліміти дози опромінення (мЗв.рік в ступені -1)

Примітки:

а) - розподіл дози опромінення протягом календарного року не регламентується;

б) - для жінок дітородного віку (до 45 років), та для вагітних жінок діють обмеження пункту 5.6;

в) - в середньому за будь-які послідовні 5 років, але не більше 50 мЗв за окремий рік (ЛДmax).

Таким чином, ліміт дози (ЛД) - основний радіаційно-гігієнічний норматив, метою якого є обмеження опромінення осіб категорії А, Б і В від усіх індустріальних джерел іонізуючого випромінювання в ситуаціях практичної діяльності. В НРБУ-97 встановлені ліміт ефективної дози та ліміти еквівалентної дози зовнішнього опромінення.

3) принцип оптимізації:

рівні фактичних доз опромінення людини повинні бути настільки знижуватися - наскільки дозволяє технологічний прогрес. Тобто:

Д_{фактична} повинна ↓↓↓- знижуватися постійно – за рахунок:

-активностей радіонуклідів;

-часу;

-відстані (захист відстанню -дистанційне управління тощо);

-екранів.

Q·kγ∙t

Це показано в формулі: Dфактична = ------------, де:

R² ·10⁴

Q- активність радіонукліда у мКu (змінення RN на менш активний препарат), kγ- гамма-стала ізотопа, t- час опромінювання у годинах за рік (підвищення професіоналізму робітників), R-відстань у см (зверніть увагу, що при підвищенні відстані у 2 рази доза зменшується в 4 рази, в 3 – відповідно в 9 разів).

Тобто, з цієї формули випливає, що захист часом полягає в тому, щоб обмежити час перебування в умовах опромінення та не допустити перевищення допустимої дози.

Захист відстанню грунтується на наступних фізичних засадах. Випромінювання точкового або локалізованого джерела поширюється у всі сторони рівномірно, тобто є ізотропним. Звідси випливає, що інтенсивність випромінювання зменшується із збільшенням відстані R до джерела за законом обернених квадратів.

Принцип екранування або поглинання грунтується на використанні процесів взаємодії фотонів із речовиною. Якщо задані тривалість роботи, активність джерела та відстань до нього, а потужність дози Р₀ на робочому місці оператора виявляється вище допустимої Р_д, немає іншого шляху, крім того, як зменшити значення Р₀ у необхідне число разів: n = Р_о/Р_д, помістивши між джерелом випромінювання та оператором захист із речовини, що поглинає радіацію.

Захисні властивості матеріалів оцінюються за коефіцієнтом ослаблення.

К ослаблення = Дфакт. /ДL.

Наприклад, для половинного ослаблення потоків фотонів з енергією 1 меВ необхідний шар свинцю в 1,3 см або 13 см бетону. Це «еталонні» матеріали. Захисна здатність інших речовин більша або менша у стільки разів, у скільки відрізняється їх густина від густини свинцю та бетону. Чим легша речовина, тим більше її потрібно для захисту. Знаючи необхідну кратність ослаблення n випромінювання, легко визначити відповідне їй число m шарів половинного ослаблення, при якому потужність дози Р буде зменшена до допустимої Рд:

n = 2m; lg n = 0,3 m; m = lg n /0,3.

Таким чином, до технічних засобів захисту від іонізуючих випромінювань відносяться екрани різних конструкцій.

Існує ще 2 принципи РБ.

Як було сказано вище, дія іонізуючого випромінювання на людину може відбуватися в результаті зовнішнього та внутрішнього опромінювання. Зовнішнє опромінення викликають закриті джерела іонізуючого випромінювання, а внутрішнє – відкриті джерела.

Тому, по-перше, треба не допустити розповсюдження RN у зовнішнє середовище, а по-друге – не допустити надходження RN в організм людини. І тут головне – ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ (інакше – правила особистої безпеки).

Безпечність роботи з радіоактивними речовинами та джерелами випромінювань передбачає науково обгрунтовану організацію праці. Адміністрація підприємства зобов’язана розробити детальні інструкції, у яких викладені: порядок проведення робіт; обліку, зберігання та видачі джерел випромінювання; збирання та видалення радіоактивних відходів; утримання приміщень; заходи особистої профілактики; організація та порядок проведення радіаційного (дозиметричного) контролю. Ці заходи записані в документі – ОСПУ-2001-Основних санітарних правил України щодо РБ.

Усі працівники повинні бути ознайомлені з цими інструкціями, навчені безпечним методам роботи і зобов’язані скласти відповідний техмінімім. Усі працівники, що влаштовуються на роботу повинні проходити попередній, а потім також періодичні медичні огляди.

Із організаційних заходів ще є зобов’язання керівників у видачі безкоштовних для працівників індивідуальних засобів захисту. А саме:

-ізолюючі костюми - шлангові, з автономним джерелом повітряного живлення; Спецодяг: повсякденного призначення - халат, ковпак; бавовняна і синтетична, верхня, білизна; короткочасного використання - плівчастий одяг, рукавички, напівкомбінезони пластикові; -засоби захисту органів дихання-фільтруючі (респіратори, протигази) та ізолюючі(пневмошлеми, пневмомаски);

-додаткові засоби-для захисту очей - окуляри, щитки; ручні захвати; спецвзуття - основний (черевики, чоботи) і додатковий (полукалоші, бахіли, чохли).

Весь персонал повинен мати індивідуальні дозиметри.

Санітарно-гігієнічні заходи: зберігання, облік, транспортування RN повинно здійснюватися у суворій відповідності з правилами ОСПУ-2001.

Медичні заходи профілактики це:

Спеціалізоване харчування, вітаміни, пектинові речовини. Наприклад, радіозахисний ефект на кришталик надають сірковмісні сполуки і антиоксиданти.

Слід відзначити, що організм беззахисний у полі випромінювання. Існують механізми пострадіаційного відновлення живих структур. Тому до певних меж опромінення не викликає шкідливих змін у біологічних тканинах. (Гіпотеза про безпороговий характер індукції стохастичних ефектів завищує реальний ризик віддалених наслідків опромінення).

Якщо допустимі границі перевищені, то необхідна підтримка організму (посилене харчування, вітаміни, фізична культура, сауна тощо). При змінах у кровотворенні застосовують переливання крові. При дозах, що загрожують життю (600-1000 бер) використовують трансплантацію кісткового мозку. При внутрішньому переопроміненні для поглинання або зв’язування радіонуклідів у сполуки, що перешкоджають їх відкладенню в органах людини, вводять сорбенти або речовини, які утворюють комплекси.

Для захисту від шкідливих дій речовин застосовують радіопротектори.

Протектори – це лікарські препарати, що підвищують стійкість організму до дії шкідливих речовин або фізичних факторів. Найбільшого поширення набули радіопротектори, тобто лікарські засоби, що підвищують захищеність організму від іонізуючих випромінювань або такі, що зменшують важкість клінічного перебігу променевої хвороби.

Радіопротектори діють ефективно, якщо вони введені в організм перед опроміненням і присутні в ньому у момент опромінення. Наприклад, відомо, що йод накопичується у щитоподібної залозі. Тому, якщо є небезпека попадання в організм радіоактивного йоду I¹³¹, то завчасно вводять йодистий калій або стабільний йод. Накопичуючись у щитоподібній залозі, ці нерадіоактивні різновиди йоду перешкоджають відкладанню в ній небезпечного у радіоактивному відношенні I¹³¹. Захисний ефект, що оцінюється так званим фактором захисту (ФЗ) залежить від часу прийому стабільного йоду відносно початку попадання RN в організм. При введені йоду за 6 годин до контакту з RN фактор захисту ФЗ = 100 разів. Якщо час контакту з RN та час приймання йоду співпадають, ФЗ = 90 разів. При введені йоду через 2 години після початку контакту, ФЗ = 10 разів. Якщо йод вводиться через 6 годин, ФЗ = 2.

Для захисту від стронцію Cs¹³⁷, що проникає у кісткову тканину, рекомендується вживати продукти, що містять кальцій (квасоля, гречка, капуста, молоко).

Захист від іонізуючих випромінювань являє дуже серйозну проблему і вимагає об’єднання зусиль вчених і спеціалістів не тільки в національних рамках, а й в міжнародному масштабі (МКРЗ, НКДАР, МАГАТЕ). Міжнародна комісія з радіаційного захисту – МКРЗ- була створена у кінці 20-х років. У 1955 р. Генеральна Асамблея ООН заснувала Науковий Комітет з дії атомної радіації – НКДАР- для оцінки у світовому масштабі доз опромінення, їх ефекту та пов’язаного з ними ризику. У 1957 році ООН створила – Міжнародне агентство з атомної енергії – МАГАТЕ – воно займається проблемами міжнародного співробітництва у галузі світового використання атомної енергії. МАГАТЕ проводить перевірки щодо рівня безпеки конкретних АЕС.

Таким чином, протирадіаційний захист - сукупність нормативно-правових, проектно-конструкторських, медичних, технічних та організаційних заходів, що забезпечують радіаційну безпеку.

Заключна частина

Серед техногенних катастроф – радіаційні – дуже небезпечні. Вони можуть несприятливо впливати на покоління людей, рослин і тварин. Тому безпека життєдіяльності запобігає заходам радіаційної безпеки, яка складається з колективних та індивідуальних засобів.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ:

1. Метрологія іонізуючих випромінювань.

2. Поняття доз. Види доз. Одиниці вимірювання.

3. Механізми впливання іонізуючого випромінювання на організм людини.

4. Гостра та хронічна дія. Види детермінованих ефектів.

5. Принципи захисту від іонізуючого випромінювання.