Теоретичні відомості
Розглянемо будову та принцип дії газового гелій-неонового лазера (рис. 7.17). Прилад складається з трубки 1, наповненої сумішшю газів: гелія (під парціальним тиском 1 мм рт. ст.} та неона (під парціальним тиском 0.1 лш рт.
ст.). Атоми неона є випромінюючими (робочими), атоми гелія - допоміжними, які необхідні для створення інверсної заселеності енергетичних рівнів атомів неона. Збудження атомів гелія досягають за допомогою тліючого електричного розряду. Для створення тліючого розряду в трубку 1 вмонтовані електроди 2 і З, під'єднані до джерела електричного струму.
Рис. 7.17.Будова газового гелій-неонового лазера.
На рис. 7.18 зображена система енергетичних рівнів атомів гелію та неона. Під дією електричного розряду атоми гелію переходять на збуджений рівень 2. Внаслідок непруж-ного зіткнення атоми гелія передають енергію атомам неона, які, збуджуючись, накопичуються на двох близько розташованих метастабільних рівнях 3. Таким чином, у трубці створюється середовище з інверсною заселеністю енергетичних рівнів.
Рис. 7.18. Система енергетичних рівнів атомів гелія та неона.
Спонтанний перехід окремих атомів з двох метастабільних рівнів 3 на проміжний рівень 2 викликає появу фотонів, які спричинюють індуковане (вимушене) когерентне випромінювання з довжинами хвиль нм
(червоний діапазон) та (інфрачервоний діапазон). Для збільшення потужності випромінювання трубку 1 розміщують в дзеркальному резонаторі (рис. 9.38). Відбиваючись від дзеркал і проходячи багато разів вздовж вісі трубки, потік фотонів залучає до індукованих переходів дедалі більшу кількість атомів внаслідок чого інтенсивність випромінювання збільшується. Трубка 1 з торців закрита плоскопаралельними пластинками 4, які розташовані під кутом Брюстера до вісі трубки. Таке положення пластинок призводить до плоскої поляризації лазерного випромінювання.
Для визначення довжини хвилі випромінювання лазера в цій лабораторній роботі пропонується використати дифракційну решітку. Вона становить скляну пластинку, на яку через рівні проміжки а нанесені паралельні непрозорі штрихи шириною Величина називається періодом (або постійною) дифракційної решітки. При освітленні решітки монохроматичним світлом відбувається явище дифракції, внаслідок якої на екрані, розташованому за решіткою, спостерігається дифракційна картина (рис.7.40).
При нормальному падінні світла на решітку головні дифракційні максимуми характеризуються умовою
де - постійна решітки; - довжина хвилі випромінювання; - кут, на який відхиляються промені, що утворили даний максимум; - ціле число, що називається порядком максимуму . Якщо нам відомі значення d, та то довжину хвилі випромінювання, що проходить крізь дифракційну решітку, визначають за такою формулою:
Оскільки, як правило, кути дифракції φk є малими, можна вважати, що
де - відстань на екрані між максимумами нульового та -того порядків; - відстань між решіткою та екраном.
Дата добавления: 2020-11-18; просмотров: 339;