Основні принципи зниження шкідливих речовин у харчовій сировині та продуктах.

Тільки за допомогою лабораторного контролю можна одержати об’єктивні кількісні дані про забруднення харчових продуктів, ступінь їх небезпеки та виявити причини забруднення, а також мати уявлення про тенденцію забрудненості.

Лабораторні дослідження мають велике значення при гігієнічній експертизі харчових продуктів та оперативному контролі за вмістом шкідливих речовин у харчовій сировині i продуктах при вирішенні питань щодо їх реалізації.

Лабораторні дослідження харчової сировини i продуктів харчування здійснюються у такому порядку:

1. Вибірково – при контролі за дотриманням санітарних правил i норм у процесі одержання, виготовлення, зберігання, транспортування та реалізації харчових продуктів, а також при використанні нетрадиційних матеріалів для виготовлення тари, пакування, харчового обладнання та ін. При цьому в харчових продуктах i сировині визначають вміст пестицидів, солей важких металів, залишків антибіотиків, мікотоксинів та ін.

2.Непланово – при підозрі на можливість виникнення харчових отруєнь, при підозрі на хімічне забруднення харчових продуктів, у випадку порушення технології виробництва харчових продуктів, рецептур, регламенту використання пестицидів, харчових добавок i т.п., при недотриманні санітарних вимог у процесі виробництва, транспортування, зберігання та реалізації продуктів харчування, надходженні імпортної харчової сировини та продуктів, у разі арбітражу та у складних випадках при експертизі великих партій продуктів за дорученням вищих інстанцій санітарно-епідеміологічної служби, керівних, контролюючих, слідчих та судових органів.

3. При виконанні планових робіт у процесі дослідження вмісту у харчових продуктах і в готовій їжі сторонніх хімічних речовин, для встановлення шляхів їх надходження в організм людини і порівняння з гранично допустимими нормами.

Найважливішою умовою оптимізації діяльності лабораторної служби є наявність чутливих, доступних приладів, які задовольняють усі вимоги практики, а також експрес-методів. Для визначення вмісту шкідливих речовин використовують в основному гостовані колориметричні методи, методи тонкошарової хроматографії та кількісні фізико-хімічні методи (масоспектрофотометрія, полярографія, потенціометрія з іоноселективними електродами, газо-рідинна хроматографія та ін.).

Визначення вмісту шкідливих речовин є складним, але необхідним завданням, для якого потрібний великий обсяг досліджень таких різноманітних органічних середовищ, якими є харчова сировина та продукти харчування.

Завжди слід турбуватися про повну (безпеку харчових продуктів i напоїв, щоб ризик для людини наближався до нуля. З метою запобігання шкідливій дії речовин-компонентів у продуктах рослинного походження необхідно:

- забороняти використання отруйних рослин;

- досліджувати нові види рослинної сировини з мінімальною концентpaцією шкідливих речовин i переважно їх використовувати;

- створювати нові види рослин з метою зниження концентрації або цілковитого виключення небажаних речовин;

- створювати принципово нові технології чистих харчових продуктів із забрудненої шкідливими речовинами сировини (при їх обробці для екстрагування, подрібнення, інгібування або виведення небезпечного компонента);

- запроваджувати оптимальні технології виробництва харчових продуктів і напоїв, які виключали б утворення нових хімічних сполук, шкідливих для людини;

- застосовувати оптимальні способи зберігання рослинної та іншої сировини, при яких значно знижується утворення шкідливих речовин;

- обмежувати застосування деяких добрив з небезпечними компонентами (хімічні добрива, активний мул очисних споруд і т.д.);

- забороняти вилов риби і морських тварин у водах з підвищеною концентрацією небезпечних речовин;

- встановлювати на основі глибоких фізіологічних дослідів граничні концентрації небезпечних речовин у продуктах харчування, добавках і напоях. Категорично забороняти використання продуктів, які містять надмірну кількість шкідливих компонентів.

Як уже зазначалося, велику небезпеку для здоров’я людини мають метаболіти мікроорганізмів. З метою запобігання їх шкідливій дії слід:

- розробляти і впроваджувати оптимальні способи зберігання сировини та виробництва харчових продуктів, що необхідно для запобігання росту мікроорганізмів (головне у цьому – зберігати в оптимальних умовах ті овочі, фрукти i картоплю, які містять велику лежкість, інші – переробляти одразу після збирання);

- синтезувати речовини, нешкідливі для людини і тварин, які б запобігали росту мікроорганізмів або виробленню ними токсинів;

- створювати нові сорти рослин, стійких проти інфекції;

- забороняти виробництво харчових продуктів і напоїв у районах, сприятливих для розвитку мікробів і утворення токсинів;

- розробляти i встановлювати межі концентрації небезпечних метаболітів у харчових продуктах і напоях та забороняти використання тих, які не відповідають цим вимогам;

- досліджувати і розробляти методи інгібування або детоксикації небезпечних метаболітів. Продукти, що підлягають попередній обробці, можуть використовуватись, як харчова добавка, тільки після їх дослідження;

- забороняти випас худоби на пасовищах, засмічених отруйними рослинами; встановлювати межі вмісту шкідливих речовин у харчових продуктах тваринного походження;

- встановлювати оптимальні умови технологічної обробки харчових продуктів i сировини для зменшення або цілковитого виключення утворення будь-яких небезпечних речовин. Домагатися запровадження цих умов у промисловості та побуті.

Необхідно, щоб соціальні питання, пов’язані з безпекою харчування, враховували небезпеку мікробіологічного, природного й будь-якого іншого походження; а також небезпеку, пов’язану із забрудненням зовнішнього середовища. Тільки комплексний всебічний підхід може бути дійсно ефективним у підвищенні безпеки харчування.

Спеціалісти харчової промисловості повинні проводити фундаментальні зміни в новій соціальній політиці безпеки харчування, швидко запроваджувати їх в життя, підвищувати свою компетентність.

Охорону навколишнього середовища іхарчових продуктів від хімічного забруднення необхідно проводити за такими гігієнічними принципами:

1. Дотримання гігієнічних нормативів вмісту хімічних речовин у ґрунті, воді, повітрі та харчових продуктах і розробленого на їх основі санітарного законодавства (ГОСТи, ДСТУ, правила, закони i т.п.).

2. Розробка прогресивних технологій у різних галузях промисловості та сільського господарства, які б сприяли мінімальній небезпеці забруднення навколишнього середовища. Це перехід на безвідходне виробництво, заміна особливо небезпечних хімічних речовин менш токсичними і нестабільними у навколишньому середовищі, герметизація й автоматизація виробничих процесів, заміна пестицидів біологічними та агрохімічними методами боротьби зі шкідниками сільськогосподарських культур, запровадження на кожному підприємстві, комунальній установі сучасних методів очистки забруднених стічних вод, повітря та ін.

3. Здійснення кваліфікованого запобіжного і поточного санітарного нагляду за об’єктами, на яких може відбуватись забруднення сировини i продуктів харчування.

4. Проведення санітарно-епідеміологічними станціями разом з відомчими лабораторіями i установами гідрометеослужби контролю за чистотою навколишнього середовища та харчових продуктів.

5. Розробка принципово нових технологій нешкідливих харчових продуктів (навіть при забрудненій сировині).

6. Підготовка фахівців у галузі екології навколишнього середовища i харчових продуктів.

Найкраще було б, щоб шкідливі речовини зовсім не потрапляли в організм людини. Тоді і захворювань було б набагато менше, і ми не займали б останні місця у світі по довголіттю. Але сьогодні довкілля настільки забруднене (земля, вода, повітря), що знайти якісну харчову сировину і продукти харчування без шкідливих речовин дуже важко, майже неможливо.

Хімічний склад харчових продуктів, які продаються в наших магазинах і на ринках, залишається нерозшифрованим. Людина не знає, що вона споживає. А тому важко переоцінити, як важко підвищувати культуру виробництва на підприємствах харчової промисловості.

У зв’язку з переходом на ринкові відносини, коли зростає кількість підприємств, які конкурують у галузі виробництва харчових продуктів, необхідно створювати незалежні контрольні органи. Небезпека шкідливих речовин, які потрапляють в організм із продуктами харчування, полягає в тому, що через незначну інтенсивність виділення вони відкладаються у тканинах, звідки їх вивести майже неможливо, а це вже початок серйозних захворювань. Ось чому потрібно робити все, щоб шкідливі речовини якомога в більшій кількості попередньо вилучати з сировини та створити умови для попередження їх подальшого утворення в процесах переробки та зберігання.

Контрольні запитання для перевірки знань:

1. Яку попередню обробку сировини необхідно проводити для зниження вмісту забруднень?

2. Які види технологічної обробки сировини впливають на зниження нітратів?

3. Як впливає режим зберігання сировини на рівень нітратів?

4. Наведіть властивості нітрозамінів та поясніть, як вони утворюються.

5. Які технологічні процеси призводять до утворення нітрозамінів у продуктах?

6. Які попередники утворення нітрозамінів ви знаєте?

7. Які фактори впливають на утворення нітрозамінів ?

8. Як можна знизити кількість нітрозамінів в м’ясних продуктах?

9. Як можна знизити кількість нітрозамінів в рибі?

10. Як можна знизити кількість нітрозамінів в молочних продуктах?

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Экологическая экспертиза: Учеб. пособие для вузов (гриф)/В.К. Донченко, В.М. Питулько.- М.: Академия, изд. пятое, 2010.- 5240 стр.

2. Экологическое проектирование и экспертиза: Учебник для вузов / К.Н. Дьяконов, А.В. Дончева. – М.: Аспект Пресс, 2005. – 384 с.

3. Букс И.И., Фомин С.А. Экологическая экспертиза и оценка воздействия на окружающую среду (ОВОС). Программа курса и учебно-методические материалы. М.: Изд-во МНЭПУ, 1997. – 96 с.

4. Инженерная экология и экологический менеджмент / под ред. Н.И. Иванова, И.М. Фадина. М.: Логос, 2002.

5. Крассов О.И.Экологическое право: Учебник. М.: Дело, 2001.

6. Экологическое проектирование и экспертиза: Практика: Учебное пособие для вузов / А.В. Дончева. – М.: Аспект Пресс, 2005. – 286 с.

7. Букс И.И. Экологическая оценка последствий строительства, эксплуатации и ликвидации объектов хозяйственной деятельности. Программа спецкурса. М.: Изд-во МНЭПУ, 1996.

8. Географическое обоснование экологических экспертиз / под ред. проф. Т.В. Звонковой, Н.С. Касимова. М.: МГУ, 1985. – 208 с.

9. Конституция Российской Федерации от 12 декабря 1993 г. М.: 1997.

10. Материалы 4-го Международного семинара – конференции «Государственная экологическая экспертиза и оценка воздействия на окружающую среду: методология и практические приложения». Москва, 16 – 20 февраля 1998 г.

11. Максименко Ю.Л., Горкина И.Л. Оценка воздействия на окружающую среду: пособие для практиков. РЭФИА и др. М., 1996. – 93 с.