Основні засади по забезпеченню екологічної безпеки виробництва.

Екологічна безпека виробництва забезпечується правовими, організаційними, економічними та соціальними факторами.

Правові фактори.Правовою основою управління на підприємстві є природоохоронне законодавство. Основними законодавчими актами, що забезпечують екологічність виробництва являються:

- закон України про охорону навколишнього природного середовища (1991р.);

- закон України про охорону атмосферного повітря (1992 р.);

- Земельний кодекс України (1993 р.);

- кодекс України про надра (1994 р.).

- закон України про екологічну експертизу (1995 р.);

- Водний кодекс України (1995 р.);

Закон України про охорону навколишнього природного середовища регламентує пріоритетність вимог екологічної безпеки для всіх видів діяльності, та гарантує екологічно безпечні умови для життя та здоров’я людини. Це забезпечується запобіжним характером заходів з охорони довкілля, екологізацією виробництва на основі науково обґрунтованого компромісу екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства, широкого впровадження нових технологій та комплексного вирішення питань охорони довкілля.

Закон України про екологічну експертизу регулює суспільні
відносини в галузі екологічної експертизи для забезпечення екологічної безпеки виробництва, охорони довкілля, раціонального використання i відтворення природних ресурсів та захисту екологічних прав громадян i держави.

Закон України про охорону атмосферного повітря встановлює єдині для України нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря, до яких відносять: гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин в повітрі, гранично допустимі рівні акустичного, електромагнітного, іонізуючого і інших видів шкідливого фізичного i біологічного впливу на атмосферне повітря. Встановлюються більш жорсткі екологічні нормативи для повітря курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних та інших районів де висуваються більш підвищені вимоги до якості повітряного середовища. З метою обмеження впливу на атмосферне повітря підприємств та інших об’єктів для кожного стаціонарного джерела викиду або шкідливої дії повинні встановлюватися нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин в повітряний басейн i гранично допустимі дії фізичних та біологічних об’єктів. Визначається порядок розробки i затвердження таких нормативів. Підприємства та інші об’єкти, що негативно впливають на атмосферне повітря, можуть забезпечувати свою діяльність тільки на основі дозволу, у якому вказуються допустимі об’єми викидів забруднюючих речовин для кожного джерела. На підприємствах повинні бути передбачені заходи для запобігання важким екологічним наслідкам та аваріям. Виконання вимог з охорони атмосферного повітря не повинно призводити до забруднення ґрунту; води та інших природних об’єктів. Передбачаються заходи по зниженню токсичності та знешкодженню відпрацьованих газів автомобілів та інших транспортних
засобів, переводу транспорту на менш шкідливі види енергії, палива, обмеженню заїзду транспорту в житлові зони, місця відпочинку та туризму.

Водний кодекс України регулює правові відносини водокористування та встановлює нормативи в цій галузі. Нормативи екологічної безпеки водокористування встановлені для оцінки можливості використання води з водних об’єктів для потреб населення та промисловості. До них відносять гранично допустимі концентрації речовин, у тому числі радіоактивних, у воді, що використовується для питних, господарсько-побутових та інших потреб населення; гранично допустимі концентрації речовин для води, що використовується для рибогосподарських цілей. До води, що використовується в лікувально-оздоровчих та рекреаційних зонах, встановлюються більш жорсткі нормативи екологічної безпеки водокористування. Для оцінки екологічної безпеки виробництва встановлені галузеві технологічні нормативи утворення речовин, що скидаються у водні об’єкти. Вони містять ГДК речовин у стічних водах, що утворюються в процесі виробництва одного виду продукції при використанні однакової сировини. Водним кодексом України встановлено статус загального та спеціального водокористування. Загальне водокористування забезпечує громадянам використання води з водних об’єктів без використання споруд або технічних пристроїв. Спеціальне водокористування забезпечує забір
води з водних об’єктів з використанням очисних споруд та водооборотом. Підприємства зобов’язані приймати заходи, щодо припинення скиду стічних вод в системі зворотного та послідовного водозабезпечення. Заборонено
скид у водні об’єкти стічних вод із підвищеним нормативом граничнодопустимого скиду (ГДС), та речовин, для яких не встановлено ГДК.

Земельний кодекс України передбачає три форми власності на землю в Україні – державну, колективну та приватну. В залежності від призначення виділяють землю: сільськогосподарську, населених пунктів, промисловості, транспорту, зв’язку, оборони, природоохоронного, рекреаційного i історико-культурного призначення; лісного i водного фонду, а також землі запасу.

Кодекс України про надра передбачає використання надр для добування підземних вод, для будівництва та експлуатації підземних споруд, поховання шкідливих відходів, скиду стічних вод у глибинні підземні горизонти.

Організаційний фактор забезпечення охорони довкілля.Відповідно Конституції України управління екологічною безпекою здійснюють: Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Міністерство з надзвичайних ситуацій України, обласні управління екологічної безпеки, міська та районні екологічні інспекції. Також за екологічну ситуацію в країні відповідають міські та районні санітарно-епідеміологічні станції, органи з використання та охорони водних та земельних ресурсів, органи геологічного контролю, органи гірничого нагляду, лісова охорона, міські органи влади. Екологічні управлінські організації здійснюють наглядові функції за допомогою аналізу природоохоронної документації підприємств: екологічного паспорту (до
1994 р.), нормативів ГДВ (200l p.), звіту про інвентаризацію джерел викидів, лімітів на викид та скид, дозволу на викид, паспорту водного господарства, договорів на водопостачання, водовідведення, утилізацію та переробку твердих відходів. Нормативи ГДВ (2001 р.), звіт про інвентаризацію джерел викидів, паспорт водного господарства розробляються на п’ять років, інша документація розробляється i уточнюється щорічно. Згідно з природоохоронною документацією нараховується плата за природокористування.