Маніпуляції на суглобах верхніх кінцівок

Іннервація верхніх кінцівок здійснюється плечовим сплетенням на рівні Cv—Cvn—Ті сегментів. У хворих із остеохондрозом шийного відділу хребта розвиваються різні зміни (в основному рефлекторного генезу) в плечовому, ліктьовому, променезап'ястковому суглобах і суглобах кисті. Однак у разі тривалого перебігу захворювання приєднуються різні трофічні зміни брадитрофних тканин суглобів (плечолопатковий періартрит, синдром плече — кисть тощо). У зв'язку з цим при лікуванні остеохондрозу шийного відділу хребта необхідно приділяти серйозну увагу зазначеним вторинним клінічним проявам шийного остеохондрозу, які спричинюють страждання хворого і призводять до непрацездатності.

Плечовий суглоб. Дослідження плечового суглоба здійснюють у по-

ложенні хворого стоячи, але його можна проводити і в положенні хворого сидячи на стільці. Необхідно визначити об'єм активних і пасивних рухів, виявити ущільнення, защемлення м'яких тканин, контрактури, підвивихи в ділянці плечового, надплечоключичного суглоба і явища блокування. Для мобілізації крім пасивних рухів до почуття опору здійснюють і потряхування за пальці хворої верхньої кінцівки 2—3 рази, завдяки чому досягається розслаблення м'язового апарату. Крім того, хворий рефлекторно напружує м'язи, які відповідають певному сегменту ураження хребта.

Під час виконання маніпуляції в ділянці правого плечового суглоба лікар розміщує І палець лівої кисті спереду від, місця проекції щілини суглоба, обхоплюючи плечовий суглоб долонною поверхнею кисті ззаду, зверху (мал. 45). Обережні м'які удари наносять спереду по І пальцю долонною поверхнею зап'ястка правої кисті (мал. 46).

Для проведення силових маніпуляцій у ділянці правого акроміать-ноключичного суглоба лікар встановлює І палець лівої кисті в місці проекції щілини суглоба і також наносить обережні легкі удари зверху долонною поверхнею зап'ястка правої кисті.

Аналогічно проводять силові маніпуляції і в ділянці проекції плечового суглоба. Під час виконання зазначених силових дій під І паль: с :

відчувається деякий хруст, що свідчить про ефективність маніпуляції. Після силових дій лікар обережно своїми руками відводить і піднімає верхню кінцівку догори декілька разів у можливих на даному етапі межах, визначаючи істинний обсяг рухів у плечовому суглобі. Для завершення мобілізації суглоба кожен рух завершують легкими, але різкими і короткими рухами з метою усунення контрактури.

Під час виконання маніпуляції на лівому плечовому і акроміально-ключичному суглобі лікар лівою рукою обхоплює хворого ззаду, укладає своє передпліччя на пояс верхньої кінцівки хворого і знову встановлює палець лівої кисті спереду від місця проекції плечового надплечоключичного суглоба, а кистю обхоплює суглоб зверху і ззаду. Удари наносять так, як описано вище. Поряд з цим простукують плечовий суглоб зверху, а також здійснюють мобілізацію його.

Загальна кількість сеансів мануальної терапії залежить від тривалості патологічного процесу, характеру його перебігу, важкості контрактури, що розвивається, або підвивиху. У незадавнених випадках достатньо 1—3 маніпуляцій для досягнення лікувального ефекту і відновлення об'єму рухів у плечовому суглобі. При цьому хворий, який до звернення до лікаря не міг відвести і підняти руку, виконує ці рухи.

У тих випадках, коли розвиваються важкі контрактури, доводиться проводити 2—3 курси по 10—15 процедур. При цьому інколи повного обсягу. рухів досягнути не вдається.

У перші дні мануальної терапії з'являється відчуття болю різної інтенсивності, яке згодом минає.•

Ліктьовий суглоб. Дослідження ліктьового суглоба при контрактурах, епїкондилітах здійснюють у положенні хворого і лікаря стоячи. Пальпаторно визначають ущільнення, нерівності, больові точки тощо.

Мануальну терапію починають, як завжди, з мобілізації шляхом проведення активних і пасивних рухів до упору і опору, а також потягування за пальці кисті і їх лотряхування. Потім фіксують ліктьовий суглоб лівою кистю. При цьому І і II пальцями захоплюють виростки плечової кістки, а правою здійснюють мобілізацію шляхом виконання пасивних рухів у стані розслаблення (супінація, пронація, згинання, розгинання до пружинячого упору). Такі рухи повторюють декілька разів до розслаблення м'язів. У цей момент при супінації передпліччя роблять швидкі, поштовхові, малої амплітуди рухи правою рукою, спрямовані на перерозгинання в ліктьовому суглобі до відчуття легкого хрусту або «ляскоту». Ліва кисть створює протиупор у ліктьовому суглобі. Маніпуляцію закінчують пасивними рухами в суглобі, спрямованими на розгинання, згинання і супінацію.

Після цього, за наявності ущільнень, контрактури, защемлення м'яких тканин або підвивихів, здійснюють відносно м'яке постукування, наносячи удари долонною поверхнею правої кисті по І пальцю лівої кисті, в основному по зовнішній і внутрішній поверхні ліктьового суглоба, а також в ділянці ліктьового відростка. Суглоб утримують лівою кистю. На закінчення знову визначають обсяг пасивних рухів у суглобі.

Кількість маніпуляцій залежить від гостроти процесу, давності захворювання і важкості стану.

Променезап'ястковий суглоб і кисть. За наявності патології в промене-зап'ястковому суглобі та суглобах кисті маніпуляції починають також з мобілізації їх шляхом пояхування за пальці хворої; кінцівки, чим досягають повного розслаблення капсульно-звязкового і м'язового апарату. Потім; методом пальпації оцінюють стан суглобів, особливо в разі рефлекторних синдромів (стилоїдит), виявляють контрактури

Після цього здійснюють пасивне розроблення рухів у променезап'яст-ковому суглобі та cyглoбах киcтi: спочатку пасивні рухи повторюють декілька разів ритмічно до упору, а потім, на етапі розслаблення, проводять деякі перерозгинання.

Потім, якщо е ущільнення контрактур і підвивихів, лікар правою кистю здійснює обережне простукування зовнішньої та внутрішньої поверхні променезап'ясткового суглоба по І пальцю своєї лівої кисті, який він встановлює на суглоб.

Необхідно ще раз підкреслити, що, розпочинаючи застосовувати методи мануальної терапії у хворих на остеохондроз хребта, слід бути обережним, уважним, ретельно вивчити клінічні прояви захворювання і рентгенологічні дані, диференційовано підходити до проведення маніпуляцій з урахуванням сегмента ураження, індивідуальних особливостей хворого, стадії патологічного процесу, ступеня гостроти і тривалості захворювання, стану рухомості та блокування хребтового сегмента, прояву його деформації. Маніпуляції необхідно проводити щадно, щоб не спричинити гіперрухомості у зв'язку із застосуванням надмірних зусиль.

Особливої обережності слід додержуватися, здійснюючи маніпуляції на шийному відділі хребта, де грубі маніпуляції можуть призвести до повного або часткового стискування хребтової артерії з розвитком порушення кровопостачання стволу мозку і ускладнень у вигляді непритомності і колапсу. На шийному відділі не можна робити маніпуляції в положенні максимального розгинання голови назад, оскільки при різких рухах це може призвести до стискування хребтової артерії і непритомності.

Розрахункові норми часу для виконання процедур мануальної терапії наведені нижче.

Примітки. 1. У розрахункових нормах часу враховано час для підготовчої роботи щодо заповнення документації та безпосереднього проведення процедури. 2, За умовну одиницю взято 10хв робочого часу. 3. Під час проведенняпроцедур мануальної і терапії на суміжних анатомо-топографічних ділянках хребта хворого кількість розрахункових .одиниць на 2-гу і кожну наступну процедуру. Приймає в межах 30% відповідної розрахункової норми. 4. У разі проведення декількох процедур одному хворому на різних анатомо-топографічних ділянках за 1 відвідування кожна з процедур враховується відповідно до розрахункових норм. 5. У разі проведення мануальних процедур з використанням медикаментозної блокади витрати робочого часу на 1 хворого збільшуються па 1 одиницю.