Загальна характеристика фондового ринку

Фондовий ринок зародився в надрах ринку споживчих товарів Перші операції з цінними паперами відбувалися на оптових ринках і товарних біржах. Історія бірж налічує близько п'яти століть, хоча деякі спеціалісти фондового роз­витку стверджують, що перша біржа виникла в Японії у першому столітті до нашої ери.

Слово "біржа" походить від латинського слова "burse" (гаманець), яке пов'язане з містом Брюгге (Нідерланди) та з купецькою династією Ван дер Бурсів.

Батьківщиною фондової біржі вважається бельгійський порт Антверпен (1531 р.), який відіграв в епоху великих географічних відкриттів значну роль у світовій торгівлі. Згодом за Антверпеном котирування майже всіх цінних паперів почали здійснювати в нідерландському порту Амстердамі, де було створено одну з перших у світі фондових бірж (поч. XVIII ст.), на якій велася торгівля облігаціями позик Голландії, Англії, Португалії, Іспанії, Індії.

Розвиток міждержавної торгівлі став основним рушієм розвитку ринку цінних паперів і фондових бірж Позитивний вплив на цей процес справив і прогрес державної організації та державних фінансів, тобто поява державних (казначейських) облігацій та векселів розширила коло цінних паперів на фондових біржах, передовсім Англії, Франції та Німеччини,

Зараз світовий фондовий ринок розвивається за такими трьома основними напрямками:

1) відбувається удосконалення автоматизованих систем фондових операцій
(окремі комп'ютерні системи поєднуються у всесвітню мережу електронної комунікації);

2) створення нових видів і модифікацій цінних паперів;

3) збільшується інтернаціоналізація фондової діяльності відповідно до
загального процесу економічної інтеграції країн.

До цих трьох напрямів Україні треба додати ще кілька своїх, актуальних тільки для неї, напрямів розвитку фондового ринку, а саме: своєчасне становлення системи державного регулювання фондового ринку, сприяння підвищенню рівня організованості позабіржового ринку, створення сучасної інфраструктури фондового ринку, зокрема депозитарію, забезпечення умов для конкуренції в середовищі посередників у фондовій діяльності, розвиток вторинного ринку цінних паперів, насамперед у рамках системи фондових бірж України .



Подібно до фінансового ринку, фондовий ринок можна умовно поділити на ряд частин - секторів (табл. 4).

Таблиця 4 Сектори фондового ринку

 

Критерії класифікації Сектори ринку
1 Спосіб розміщення цінних паперів первинний ринок; вторинний ринок

 


 

Продовження табл. 4

 

Критерії класифікації Сектори ринку
2. Вид розміщення цінних паперів ринок, на якому цінні папери розміщуються прямим зверненням емітента до покупця; ринок, на якому цінні папери розміщуються через інституціонального інвестора
3. Місце операцій з цінними паперами повна фондова біржа; позасписковий біржовий ринок; торгівля "з прилавка"; "третій ярус"
4. Економічна природа цінних паперів ринок боргових цінних паперів; ринок пайових цінних паперів; ринок похідних цінних паперів
5. Суб'єкти випуску цінних паперів ринок державних позик; ринок муніципальних позик; ринок цінних паперів підприємств і організацій
6. Термін обігу цінних паперів ринок цінних паперів з установленим терміном обігу; ринок цінних паперів без установленого терміну обігу
7. Механізм виплати доходу ринок цінних паперів з фіксованим доходом; ринок цінних паперів зі змінним доходом
8. Територія обігу цінних паперів місцевий ринок цінних паперів; національний ринок цінних паперів; міжнародний ринок цінних паперів
9. Поведінка суб'єктів ринку "ведмежий ринок"; "бичачий ринок"

Характеристика секторів фондового ринку.

1. Первинний ринок є ринком перших та повторних випусків (емісій) цінних паперів, на якому відбувається їх первинне розміщення (андеррайтинг).

На вторинному ринку здійснюється обіг раніше емітованих на первинному ринку цінних паперів, тобто їх перерозподіл.

Первинне розміщення провадиться прямим зверненням емітента до покупця,
або передачею всієї емісії чи її частки посереднику (інституційному інвестору), який
бере на себе функції розповсюдження цінних паперів.

2. Існує кілька місць проведення операцій з цінними паперами, причому кожне
з них призначено для компаній із різними ризиками і обсягами діяльності. Найбільш
відомим, престижним та ефективним місцем є повна фондова біржа, тобто
організаційно оформлений регулярний ринок з купівлі-продажу цінних паперів, що
утворюється торговцями фондових цінностей (у країнах з розвинутими фондовими
ринками для того, щоб біржа прийняла акції для торгу, корпорація повинна мати не
менше п'ятирічного стажу бездоганної роботи і продавати через біржу не менше 25
% своїх акцій, тобто бути великою і надійною).

Позасписковий біржовий ринок обслуговує компанії, які не потрапили на повну біржу і вимоги до них простіші: трирічний стаж бездоганної роботи і продаж на біржі не менше 10 % своїх акцій.

Торгівля "з прилавка" здійснюється цінними паперами підприємств, результати діяльності яких не дають їм змоги потрапити на фондову біржу. Це переважно акції молодих маловідомих компаній, торгівля якими жорстко не регламентована.

"Третій ярус" - це теж позабіржовий ринок, відмінність його від торгівлі "з прилавка" полягає в тому, що на цьому ринку діють такі самі правила укладання угод, що і на біржі.

4. Відповідно до економічної природи цінних паперів фондовий ринок
поділяється на ринки: боргових,пайових цінних паперів та похідних від них.

5. На ринку цінних паперів органів влади обертаються облігації державних
(центральної влади) і муніципальних (місцевої влади) позик, на фондовому ринку
підприємств - цінні папери приватного сектора.

6. і 7. Залежно від терміну, на який залучаються фінансові ресурси, фондовий
ринок поділяється на ринки цінних паперів з установленим терміном обігу і без такого,
а за механізмом виплати доходів - на ринки цінних паперів з фіксованим і змінним
доходом.

 

8. З урахуванням територій, на яких розміщуються цінні папери, ринки
поділяються на місцеві, національні, міжнародні.

9. Враховуючи поведінку суб'єктів ринку, виділяють ринок, на якому переважають
учасники, що розраховують на зниження цін і продають з надією купити пізніше, коли
ціни знизяться ще більше, - "ведмежий ринок", та ринок, на якому переважають суб'єкти,
котрі купують з розрахунком на підвищення цін- "бичачий ринок".

Споживачами капіталу на фондовому ринку виступають органи влади і підприємства. Постачальниками капіталу є суб'єкти, що мають тимчасово вільні кошти, тобто підприємства, організації, домогосподарства. Органи влади виступають тільки як боржники.

Капітал, що живить фондовий ринок, має властивості вразливості, мобільності і рідкісності. Уразливість - гроші, що вкладені у цінні папери, легше втратити (повністю або частково), ніж ті, що лежать у гаманці. Мобільність - зважаючи на свою вразливість, капітал реагує на щонайменшу небезпеку тим, що залишає одних емітентів заради інших або виходить з ринку цінних паперів взагалі. Рідкісність -капітал рідкісний у всьому світі і скрізь має величезний попит.

Загальними принципами функціонування фондового ринку є:

- упорядкованість (наявність "правил гри", контролю за їх виконанням);

- прозорість (ринок має відповідати умовам відкритості інформації про емітентів,
угоди, стан попиту і пропозиції тощо);

- відкритість (на ринку не повинні існувати штучні бар'єри для входу й виходу);

- рівність можливостей (недопущення переваг будь-якого суб'єкта ринку над
іншими);

- спокій (ринок не може бути "бурхливим", бо інакше дрібні інвестори, що є
його опорою, залишать ринок);

- збалансованість (відповідність масштабів оптового ринку роздрібному).
Предметом торгівлі виступають цінні папери,

У науковій економічній літературі є різні визначення "цінного паперу". Так:

1) цінний папір-це боргове зобов'язання, яке можна перевідступити комусь іншому, забезпечуючи в такий спосіб постійний рух коштів;

2) цінний папір - це документ що засвідчує право власника документа на частку майна емітента цього паперу;

3) цінний папір - це документ, що забезпечує відповідні майнові і немайнові права його власника, може самостійно обертатися на ринку як об'єкт купівлі-продажу та інших операцій, і бути джерелом регулярного або одноразового доходу;

4) цінний папір - це грошовий документ, що засвідчує право власності чи відносини позики, визначає відносини між особою, яка їх випустила, та їх власником (передбачає, як правило, виплату доходу у вигляд і дивідендів або відсотків, а також можливість передавати грошові та інші права, що випливають з цих документів, іншим особам.

Згідно з Законом України "Про цінні папери і фондову біржу" в нашій країні можуть випускатися і обертатися такі види цінних паперів: акції, облігації, скарбничі зобов'язання держави, ощадні сертифікати, векселі та приватизаційні папери.

Учасників фондового ринку можна класифікувати як:

- споживачі (підприємства, органи влади);

- постачальники (домогосподарства, підприємства, зокрема, неприбуткові,
інституціональні інвестори -банки, трасти, інвестиційні фонди, пенсійні фонди і страхові
компанії);

- торговці цінними паперами.

покупцеві, і вторинного ринку, де і розгортається боротьба за одержання зиску від обігу цінного паперу.






Дата добавления: 2016-07-27; просмотров: 586; ЗАКАЗАТЬ НАПИСАНИЕ РАБОТЫ


Поиск по сайту:

Воспользовавшись поиском можно найти нужную информацию на сайте.

Поделитесь с друзьями:

Считаете данную информацию полезной, тогда расскажите друзьям в соц. сетях.
Poznayka.org - Познайка.Орг - 2016-2017 год. Материал предоставляется для ознакомительных и учебных целей. | Обратная связь
Генерация страницы за: 0.007 сек.