Характеристика збереження і забування

<11 12 131415 16 17 >

Збереження – процес пам’яті, який полягає в утриманні інформації в індивідуальному досвіді людини до того моменту, коли її необхідно використати в діяльності. Якщо при необхідності використання інформації людина не може її актуалізувати (пригадати), то це свідчить про те, що стосовно цього матеріалу відбувся процес забування.

1.Збереження інформації в індивідуальному досвіді людини визначається такими факторами:

ü Організація процесу запам’ятання цієї інформації. Якщо інформацію було закріплено на довільному рівні з використанням логічних мнемічних дій, то її збереження буде тривалішим і більш точним.

ü Дозування інформації при запам’ятанні. Частка збереження матеріалу після певного проміжку часу знаходиться у зворотній пропорційній залежності до об’єму цього матеріалу.

ü Установка на збереження, тобто прогнозування людиною віддаленості моменту, коли їй цей матеріал буде необхідний. Чим більш віддаленим буде вважати людина цей момент, тим більш тривалим буде збереження.

2.Збереження інформації в пам’яті супроводжується певними змінами цієї інформації: краще зберігаються основні суттєві положення, менш повно зберігаються окремі смислові одиниці, найменш зберігаються текстуальний зміст. Тому матеріал, що зберігається у пам’яті, з часом набуває все більш узагальненого характеру.

3.Збереження інформації визначається тим, як часто і систематично використовується вона у діяльності людини. Якщо ця інформація не використовується людиною протягом тривалого часу, то вона забувається.

4.Забування відбувається нерівномірно («крива забування» Г.Еббінгауза): особливо інтенсивно забування відбувається відразу після заучування, а потім уповільнюється.

5.Забування визначається наступними факторами:

ü Невикористання людиною інформації в діяльності.

ü Характер інформації (складність, суперечливість, невідповідність мотивам, установкам, цінностям особистості).

ü Вік людини.

ü Інтерференція при запам’ятанні – негативний вплив попередньої діяльності (проактивне гальмування, тобто таке, що діє наперед) або, навпаки, наступної діяльності на зв’язки, що склалися у попередній діяльності (ретроактивне гальмування, тобто таке, що діє назад). Гальмування особливо виявляється тоді, коли попередня або наступна діяльність була складною чи схожою за змістом з теперішньої діяльністю, або потребувала великих вольових та емоційних зусиль.

Види збереження

1. За тривалістю
Короткочасне	Збереження інформації протягом часу до 20 секунд у вигляді первинного образу пам’яті на основі механізму зворотної біохімічної реакції (див. таблицю «Теорії пам’яті»). Первинний образ пам’яті – образ матеріалу, який щойно сприйнято – відображає об’єкт досить точно у його деталях.
Довготривале	Необмежене у часі збереження інформації після її багаторазового сприймання і відтворення у вигляді уявлення. Уявлення – образи предметів, явищ, ситуацій, відображають узагальнену сутність цих об’єктів.
Оперативне	Збереження матеріалу, який необхідний для досягнення мети конкретної дії. Причому, коли дію досягнуто, цей матеріал вважається неактуальним і відкидається. Термін зберігання інформації на рівні оперативної пам’яті не має визначених часових меж і залежить лише від часу, який затрачений на досягнення мети дії.