ДИСКРИМІНАНТІ МОДЕЛІ

Існує багато підходів до прогнозування фінансової неспроможності суб'єктів господарювання. Будь-яка методика оцінки кредито­спромож­ності за своєю суттю є одночасно методикою прогнозування банкрутства. У зарубіжній практиці досить поширеними є модель Альтмана та модель Спрінгейта.

1. Двофакторна модель Альтмана (якщо результат за показником є від’ємним, то ймовірність настання банкрутства невелика; якщо результат є додатнім, то навпаки):

, (13.12)

- коефіцієнт поточної ліквідності;

- коефіцієнт концентрації позикового капіталу.

2. - показник Альтмана (якщо Z дорівнює 1,8 і менше, то ймовірність банкрут­ства дуже висока, 1,81 – 2,7 – висока, 2,71 – 2,99 – дуже низька); граничне значення - 1,23 (може бути використаний українськими господарюючими суб’єкта­ми):

, (13.13)

- відношення робочого капіталу до активів;

- відношення чистого прибутку до активів;

- рентабельність активів(співвідношення прибутку до сплати відсотків і податків та активів);

- співвідношення ринкової вартості акцій та позикового капіталу;

- відношення чистого доходу до активів;

(для ) – коефіцієнт фінансової стабільності

3. Модель Спрингейта (якщо < 0,862, то підприємство є потенційним банкрутом):

, (13.14)

- відношення оборотних активів до активів;

- рентабельність активів (співвідношення прибутку до сплати відсотків і податків та активів);

- співвідношення прибутку до сплати податків та поточних зобов’язань;

- відношення чистого доходу до активів

4. Модель Ліса (граничне значення )

, (13.15)

- співвідношення оборотних активів та суми активів;

- рентабельність активів (співвідношення прибутку до сплати відсотків і податків та активів);

- відношення нерозподіленого прибутку до активів;

- коефіцієнт фінансової стабільності

5. Модель Таффлера (якщо величина більша за 0,3 то це свідчить що у фірми непогані довгострокові перспективи, а якщо менша за 0,2, то банкрутство більш ніж імовірне):

, (13.16)

- відношення операційного прибутку до поточних зобов’язань;

- відношення оборотних активів до зобов’язань;

- відношення поточних зобов’язань до активів;

- відношення чистого доходу до активів

6. Модель Фулмера (втрата платоспроможності неминуча при < 0, при > 0, компанія функціонує нормально з подальшими перспективами ефектив­ного розвитку):

, (13.17)

- відношення нерозподіленого прибутку минулих років до активів;

- відношення чистого доходу до активів;

- співвідношення прибутку до сплати податків та власного капіталу;

- відношення грошового потоку до всіх зобов’язань;

- відношення довгострокових зобов’язань до активів;

- відношення поточних зобов’язань до активів;

- логарифм від матеріальних активів;

- відношення оборотних активів до всіх зобов’язань;

- логарифм від співвідношення прибутку до сплати відсотків і податків та сплаченого відсотка

7. R-модель Іркутської державної економічної академії:

, (13.18)

- відношення оборотного капіталу до активів;

- відношення чистого прибутку до власного капіталу;

- відношення чистого доходу до активів;

- відношення чистого прибутку до сумарних витрат.