Основні стадії розвитку команд та їх характеристика

Останнім часом все частіше й частіше вживається англійський термін – тім-менеджмент: командне управління або управління за допомогою команди. Переваги такого підходу очевидні: орієнтація на продуктивність, а не на реактивність; співробітництво в противагу конкуренції; збільшення можливостей кожного члена групи; вміння ризикувати, а не контролювати; децентралізація прийняття рішень як механізм «виправлення помилок»; колегіальні відносини на противагу авторитарності і пресингу.

Давайте уявимо собі компанію, в якій ділові здібності менеджерів взаємно доповнюють і підсилюють один одного, менеджери працюють з максимальною віддачею і креативним підходом до якої-небудь проблеми, все робота робиться при мінімальній витраті часу, в компанії панує атмосфера взаємної довіри і поваги, а виникаючі конфлікти вирішуються швидко.
Згадаймо, наприклад, історію легендарної радянської футбольної збірної. І порівняймо їх зі слабкими нинішніми виступами української футбольної команди, до якої входять «зірки» футболу – українських спортсменів, які грають в інших країнах. Раптом «несподівано» з’ясувалося, що вітчизняна футбольна збірна з зірок – не зірка!

Отже, важливим є підбір команди? Так, надзвичайно важливий! Звичайно, важливі спортивні досягнення, але без взаєморозуміння один одного, і без усвідомлення, що ми одна команда, і що ми повинні допомагати один одному, високо на спортивний п’єдестал не піднімешся.

Як же створити ефективну керівну управлінську команду? Для цього слід скористатися теорією командних ролей, яка була розроблена в Англії, в Кембриджі під керівництвом професора Мередіта Белбіна. Як говорилося вище ним виокремлено вісім основних командних ролей: 1) виконавець, 2) координатор, 3) структуризатор, 4) генератор ідей, 5) розвідник ресурсів; 6) спостерігач-аналітик; 7) командний працівник; 8) завершувач робіт.

До них іноді додається і дев’ята роль: спеціаліст – співробітник, що володіє глибокими професійними знаннями, але здатний робити внесок тільки у вузькій області своєї спеціальності. Очевидно, що кожна перерахована командна роль вносить свій внесок у загальний успіх справи і, отже, повинна бути представлена в збалансованій команді.

При такому підборі команди:

1) гарантується присутність ключових командних ролей;

2) відносини між командними ролями ґрунтуються на максимальному використанні переваг та стримуванні слабкостей її членів;

3) збільшується довіра один до одного (за умови, що члени команди зрозуміють і приймуть свої і чужі достоїнства і слабкості).

М. Белбін стверджує, що необхідні не індивідууми зі збалансованими характеристиками, а командні гравці з достоїнствами і компенсують недоліки колег. Таким чином, слабкості окремих людей не будуть заважати прояву їх сильних сторін.

Треба пам’ятати: ціле, команда – більше, ніж сума доданків, сума здібностей окремих її членів!

До речі, приклади командної роботи виявляються не тільки в управлінському середовищі, а значить і необхідність формування команди –завдання не тільки топ-менеджменту. Ситуації, що вимагають командної згуртованості, виявляються всякий раз, коли, по-перше, кілька людей працюють разом і одночасно, а, по-друге, умови їх роботи пов’язані з достатньою мірою невизначеності. Така робота, наприклад, будь-якої групи менеджерів з продажу, пов’язана з обслуговуванням численних клієнтів. Не дарма компанію порівнюють з джазовим колективом. Тут кожен – творець. Кожен – імпровізатор. Кожен вносить максимальний внесок у спільну справу, творячи музику. Досягаючи спільної мети у команді!

Поняття «команда » є більш об’ємним, ніж поняття « група ».
Команда – це спосіб побудови організації з урахуванням реальних якостей її співробітників. Організована спільна діяльність людей підпорядковується загальним закономірностям незалежно від природи організації.