Щити стародавніх платформ

Щити стародавніх платформ являють собою виходи на поверхню ранньодокембрийських інтенсивно метаморфизованих комплексів із своєрідними структурами, що притаманні найстародавнішим етапам розвитку Землі. Вони характеризуються стійкими підняттями, але невисоким розчленованим рельєфом. Ці особливості визначають інформативність МДЗ цих територій.

На КЗ низького просторового розрізнення виділення структурно-речовинних комплексів стародавніх щитів практично неможливе, вони зображуються як гомогенні області з кільцевими і лінійними структурами, що гарно розрізнюються по розмірах. Іноді виділяються крупні овали, розміри яких досягають декількох сотень кілометрів, і які різняться більш світлим тоном і які обмежені дугоподібними більш темними смугами. Такі структури тісно пов’язані з найбільшими кільцевими системами стародавніх щитів і зонами, що їх розділяють.

Лінійні об’єкти дешифрування представлені трьома типами. По-перше, вузькими лінійними структурами, які перетинають щити і уходять за їх межі. Передбачається, що ці структури відповідають молодим тектонічним порушенням і з внутрішньою структурою щитів не пов’язані. По-друге, структурами з полого звивистою будовою, що пристосовані до границь площинних об’єктів. Вони інтерпретуються як стародавні мобільні пояса, що розділяють найстародавніші ”ядра” щитів. По-третє, лінійними зонами частого чергування субпаралельних або кулісно розташованих смуг різного фототону – зонами мегакліважу, що відповідає областям розсіяної проникності земної кори. КЗ низького і середнього просторового розрізнення використовуються для космотектонічного районування (рис. 15.10).

КЗ середнього і високого розрізнення областей виходу фундаменту на поверхню містять відомості про внутрішню структуру складчасто-метаморфічних товщ і магматичних тіл (рис. 15.11). У вигляді площинних об’єктів на них добре відокремлюються кристалічні утворення протоплатформ від менш метаморфизованих, найчастіше шаруватих вулканогенно-осадових товщ протоплатформених чохлів верхнього архею – нижнього протерозою, які полого залягають. Часто виділяються трогові комплекси і зеленокам’яні утворення, тектонічні клиння і грабени, виконані фанерозойськими утвореннями. Серед магматичних порід краще всього дешифруються граніти, лужні інтрузії центрального типу і ультраосновні породи.

Лінійні структури представлені головним чином тріщинами без зміщення і відносно короткими (до 15-20 км) розривними порушеннями з невеличкою амплітудою. Вони групуються в зони згущень, які відповідають лінійним структурам регіональних знімків. На детальних знімках проявляється шаруватість метаморфічних порід, навіть якщо вона замаскована кристалізаційною сланцюватістю.

Рис. 15.10. Схема космотектонічного районування Кольского півострова (за В. М. Брюхановим): порід основного складу; 3 – лужних гранітоїдів; 4 – негматоїдних гранітів; 5 – ультраосновних лужних порід: 6 – розломи (а – глубинні, б – що розділяють основні структури); 7 – геологічні границі; 8 – структурні лінії, що дешифруються; 9 – границі площ широкого розвитку граніто-гнейсових куполів; основні структурні елементи (цифри і кружки):І – Мурманський блок;

II – Кандалакшсько-Колвицький блок: III – Пиренгська зона; IV – Варзугський блок; V – Східний блок; VI – Варзугська зона; VII – Пурначська зона; VIII – масив Головного хребта; IX – Кейвський ”синклинорій”; X – Центрально-Кольский блок; XI – зона Колмозера-Воронья; XII – Кейвська сланцева зона; XII – Качковсько-Снежнинська зона; основні розломи (цифри в кружках): 1 — Марманський (Севере-Кейвський); 2 – Поной-Святоноський; 3 – Пиренгський; 4 – Харловський 5 – Канозерський; 6 – Цагинський; 7 – Південо-Варзугський; 8 – Турий-Нижньопонойський; 9 – Кукшинсько-Стрельнинський; 10 – Східно-Кольский

Рис. 15.11. Космічний знімок Landsat середнього просторового розрізнення району Балтійського щита. Гранітогнейси інтенсивно порушені розривами. Темним тоном виділяються дайки габбро-амфиболітів