Прояв глибинної будови літосфери на космічних знімках

Дослідження тектонічних структур і глибинної будови літосфери

Вже перші зображення Землі з космосу засвідчили їх виключну особливість порівняно з аерофотоматеріалами) за оглядовістю, коли можна побачити величезну територію, не переводячи погляду, що важливо для цілісного сприйняття картини, і генералізації зображення, при якій окремі дрібні деталі ландшафту і геологічної структури узагальнюються, надаючи можливість дешифрувати парагенезиси структурних форм, крупні геолого-структурні об’єкти і елементи глибинної будови літосфери.

Прояв глибинної будови літосфери на космічних знімках

Космічні знімки в комплексі з іншими даними (геофізики, сейсмології, структурної геології) дають можливість вивчати глибинну будову літосфери. Давно помічено, що зі зменшенням просторового розрізнення і відповідно збільшенням рівня генералізації космічних знімків на них проявляються все більш глибинні структури. Пояснюється цей ефект тим, що чим крупніше об’єкт, тим більша глибина його залягання, і, щоб його побачити, необхідні знімки з широким площинним охопленням – континентального і регіонального рівнів генералізації. Структури менших масштабів, глибини закладення і деталі їх будови проявляються на локальних і детальних космічних знімках. Найбільш добре дослідженими елементами глибинної будови літосфери лініменти.

В гірничо-складчастих областях виявлені структури дискордантні, січні по відношенню до структур приповерхневих шарів земної кори, які визначають основні простягання і структурний рисунок територій і які найбільш чітко проявляються на КЗ.

Аномальні по відношенню до них структурні напрямки зазвичай нечіткі і дешифруються за непрямими ознаками. Вони можуть проявлятись у зміщенні систем покривно-складчастих структур, замиканні, віргації зон підняття і прогинів, у переривчастості, сегментації, переломленні в плані систем хребтів, чіткому виду будови впадин, морфології окремих форм і інших особливостях приповерхневої структури і рельєфу. Ці лінійні аномалії відбивають більш глибинний структурний план і проявляють дискордантність різноглибинних структурних планів. Їх реальність доводиться геофізичними методами. Наприклад, на сході Кавказького регіону приповерхневий структурний план (10-25 км) має субширотне простягання, а глибинний (до 60 км) – субмерідіональне (рис. 15.1).

Рис. 15.1. Зіставлення різноглибинних новітніх структур Східного Кавказу (за В. Г. Трифоновим): 1-5 – неотектонічні елементи осадового чохла і приповерхневої частини земної кори (за Є. Є. Милановським):

1,2– границі головних (1)і другорядних (2) неотектонічних елементів з показаним напрямком нахилу поверхні, 3-4– головні (3)і другорядні (4)новітні розломи і флексури із вказаним напрямком вертикального зміщення, 5 – новітні розломи з невстановленим напрямком зміщення; 6, 7– глибинні зони новітніх переміщень і деформацій: в– на глибинах 10-25 км, 7– на глибинах до 60 км (зона південного схилу Великого Кавказу)

Січні по відношенню до приповерхневої структури напрямки встановлені на Тянь-Шані, Уралі, Камчатці, Сихоте-Аліні й у багатьох інших регіонах. Така дисгармонія різноглибинних структурних планів пояснюється тектонічною розшарованістю літосфери.

В основі цього наукового напрямку, розробленого в ГІН РАН, лежать уявлення про те, що речовинні, геологічні і геофізичні неоднорідності літосфери при тектонічних імпульсах створюють умови для латеральних зривів або тектонічної течії поверхневих і глибинних мас, які рухаються з різною швидкістю і на різних рівнях. Це створює картину ”перехресного” структурного плану на космічних зображеннях.

Дані, отримані за допомогою КЗ, про глибинну будову і тектонічну розшарованість літосфери використовуються при прогнозі сейсмічності, виявленні структурного контролю родовищ рудних корисних копалин, вуглеводів, підземних вод тощо.