Правила виконання та позначення

Вісь симетрії винесеного або накладеного перерізу (рис. 3.27, 3.28) показують штрих-пунктирною тонкою лінією без позначення буквами та стрілками, лінію перерізу не проводять.

У випадку симетричної фігури лінію перерізу (слід січної площини, стрілки, напис за типом "А - А") не проводять (рис. 3.29).

Рисунок 3.27 Рисунок 3.28

Рисунок 3.29

Січні площини потрібно вибирати так, щоб мати нормальні поперечні перерізи (рис.30).

Рисунок 3.30

У всіх інших випадках для отримання лінії перерізу застосовують розімкнену лінію із стрілками, що показують напрям погляду, і позначають великими літерами українського алфавіту. Переріз супроводжують написом за типом "А - А" (рис.31). Коли це необхідно, допускається розміщувати переріз на будь-якому місці поля рисунка, а також з поворотом. При цьому до напису треба додати позначення , що відповідає слову "повернуто" (рис. 3.32).

Рисунок 3.31 Рисунок 3.32

Для однакових перерізів предмета лінії перерізу позначають однією і тією самою буквою і креслять лише один переріз (рис. 3.33).

Рисунок 3.33

Якщо при цьому січні площини спрямовані під різними кутами (рис.3.34), то позначення не вводять.

Як вже зазначалось, у перерізі показують лише те, що лежить безпосередньо у самій січній площині. Але, як виняток, встановлено, що коли січна площина проходить через вісь поверхні обертання, яка обмежує отвір або заглиблення, то контур цього отвору чи заглиблення у перерізі показують повністю (рис. 3.35, а, б).

Коли січна площина проходить через некруглий отвір і переріз складається з окремих самостійних частин, то необхідно застосувати розріз, а не переріз (рис. 3.36).

Рисунок 3.34

Рисунок 3.35

Рисунок 3.36

Наочні зображення

Прямокутні проекції об'єктів у різних галузях промисловості дають змогу розв'язувати різні позиційні та метричні задачі щодо цих об'єктів, а також виконувати вимірювання. Проте недоліком способу прямокутних проекцій є відсутність одного з вимірів об'єкта на кожній з проекцій, а це призводить до зменшення наочності зображень.

Систему, при якій зображуються всі три виміри об'єкта, називаютьаксонометричною або простоаксонометрією. Отже, аксонометрії властиві наочність та оборотність. Ідея аксонометрії полягає в тому, що об'єкт жорстко зв'язується з просторовою декартовою системою координат, яка разом з об'єктом проекціюється центрально або паралельно на площину аксонометричних проекцій. При центральному проекціюванні аксонометрію називають центральною, а при паралельному — паралельною. Нижче буде розглянуто паралельну аксонометрію.

На рис. 3.37 показано точку А в системі прямокутних декартових координат. Щоб зв'язати точку з системою координат, її проекціюють на одну з координатних площин (найчастіше на горизонтальну). Таку проекцію називають вторинною. При цьому відразу визначаються всі три декартові координати точки.

Рисунок 3.37

Напрям аксонометричного проекціювання вибирають так, щоб він не збігався з напрямом координатних осей або площин, бо інакше матимемо вироджену проекцію осі чи площини. При цьому відрізки, паралельні координатним осям, будуть спотворюватися залежно від кута нахилу відрізка до аксонометричної площини проекцій. Ступінь спотворення виражають так званими коефіцієнтами або показниками спотворення.

З багатьох систем аксонометричних про­екцій на практиці часто користуються трьома її видами, а саме: прямокутною ізометрією (співвідношення показників спотворення 1:1:1), прямокутною диметрією (1 : 1/2 : 1) та косокутною фронтальною диметрією (1 : 1/2 : 1). Використовують також косокутну ізометрію або "воєнну перспективу" (1:1:1).

Найбільш поширеним і простим видом аксонометрії є прямокутна аксонометрія, зокремапрямокутна ізометрія. В цій системі всі три показники спотворення дорівнюють один одному, а це можливо тільки тоді, коли всі три координатні осі однаково нахилені до площини аксонометричних проекцій. При цьому трикутник слідів є рівнобічним. Ось Оz, як правило, розміщують вертикально, а осі Ох та Оу утворюють з нею кути по 120°.

В ізометричній проекції розміри по всіх трьох осях скорочуються однаково. Показник спотворення в прямокутній ізометрії визначають за формулою 3р² = 2, де р = » 0,82. На практиці при побудові аксонометричних зображень користуються так званими зведеними показниками спотворення. Зокрема, в прямокутній ізометрії при побудові зображень відкладають паралельно координатним осям натуральні величини. В результаті дістають аксонометричне зображення, збільшене в 1,22 рази (1:0,82 = 1,22).

Зображення куба в прямокутній ізометрії подано на рис. 3.38.

Тут у грані куба вписані кола, які зображуються еліпсами. Для побудови цих еліпсів досить знати напрям і розміри їх великої і малої осей. Велика ось еліпса перпендикулярна до третьої координатної осі, а мала вісь паралельна їй.

Відкладаючи паралельно координатним осям натуральні величини відрізків, отримуємо: великі осі еліпсів дорівнюють 1,22 D, а малі — 0,7D.

В таблиці 3.1 та рис. 3.39 показано положення осей еліпса АВ і CD відносно осей Ox, Oy, Oz.

Таблиця 3.1

Рисунок 3.38

Рисунок 3.39

На рис 3.40 показана деталь в прямокутній ізометричній проекції.

Рисунок 3.40

Поряд з перевагами прямокутна ізометрія має й недоліки, а саме: всі координатні площини нахилені однаково до площини аксонометричних проекцій і всі сторони предмета чи деталі зменшуються однаково.