Становлення інституту Президента в Україні

Інститут Президента України як глави держави є порівняно новим явищем у політичному житті і держав­ному будівництві України. Тривалий час в Україні (ко­лишній Українській РСР) функції глави держави вико­нували переважно Верховна Рада, яка вважалась найви­щим органом державної влади України, її Президія, як постійний діючий орган державної влади, та її голова.

Теоретичною основою зосередження функцій глави держави у Верховній Раді, в особі її постійно діючого органу — Президії Верховної Ради, була концепція "ко­лективного президента" та вчення про ради і радянське державне будівництво в цілому (народ здійснює держав­ну владу через ради народних депутатів України, що ста­новлять єдину систему органів державної влади і є полі­тичною основою держави, а Верховна Рада — найвищим органом державної влади).

Нинішній інститут президентства в Україні склався не відразу. Спочатку Президент за своїм статусом і на­звою був найвищою посадовою особою в державі, потім главою держави і главою виконавчої влади, а нині, за чинною Конституцією, є главою держави.

Становлення інституту Президента України було ключовим у реформуванні державної влади, пов'язаному з проголошенням незалежності України та зміною її конституційного ладу.

Започаткувала процес реформування державної вла­ди в Україні Декларація про державний суверенітет Ук­раїни, яка проголосила, що державна влада в республіці здійснюється за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу і судову. Це зумовило введення інституту пре-зидентства. Десь через рік — 25 червня 1991 р. — Вер­ховна Рада ухвалила постанову "Про вибори Президента Української РСР", якою визнала за доцільне заснувати пост Президента України (Української РСР) до прийняття нової Конституції і провести вибори Президента у 1991 р.

Оскільки інститут Президента України мав перетво­ритись із символічного колективного внутріпарламентського інституту в реальний одноособовий позапарламент­ський інститут і Президент мав обиратися не парламен­том, а громадянами України, цей інститут об'єктивно мав отримати необхідну конституційно-правову основу перш ніж стати реальністю. Тому 5 липня 1991 р. було прийнято закони України "Про заснування поста Пре­зидента Української РСР і внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР", "Про Президента Української РСР" і "Про вибори Пре­зидента Української РСР", Прийняттю цих законів пе­редувало внесення відповідних змін і доповнень до чин­ної на той час Конституції.

Зокрема, Конституцію було доповнено новою гла­вою — 12-1, яка була присвячена посаді Президента Ук­раїни. У відповідних положеннях Конституції і названих законах визначався статус Президента, його функції, повноваження та порядок обрання.

Теоретичною основою становлення інституту прези­дентства на даному етапі була насамперед Концепція нової Конституції України, схвалена Верховною Радою ще 19 червня 1991 р.

1 грудня 1991 р. відбулися вибори Президента, під час яких було вперше на конституційній основі шляхом прямих виборів обрано Президента України.

Проте конституювання інституту президентства на цьому не закінчилося. Воно продовжувалося у ході про­цесу підготовки нової Конституції України і внесення ряду змін та доповнень до чинної на той час Консти­туції. Про це свідчать, зокрема, проекти Конституції Ук­раїни в редакціях 1992, 1993, 1995 років та Конституцій­ний Договір, укладений між Президентом і Верховною Радою 8 червня 1995 р. За даними проектами Консти­туції і Конституційним Договором Президент України набував нового статусу—статусу глави держави і глави виконавчої влади.

Остаточно статус Президента України був визначе­ний Конституцією України 1996 р.