Інвестиції в засоби виробництва (реальні інвестиції)

План лекції:

1. Сутність реальних інвестицій, їх порівняння з капіталовкладеннями

2. Класифікація реальних інвестицій. Особливості виробничих та невиробничих інвестицій

3. Прямі й непрямі інвестиції

4. Основні й супутні інвестиції.

Ключові слова:

Реальні інвестиції, виробничі інвестиції, невиробничі інвестиції, прямі та непрямі інвестиції, валові, реноваційні, чисті інвестиції.

 

Характер об'єктів капітальних вкладень характеризує реальні інвестиції, що здійснюються у сфери виробництва, транспорту, комунального господар­ства тощо.

За матеріально-технічним змістом реальні інвестиції являють собою частину видатків інвестора, пов'язана з: виконанням будівельно-монтажних робіт; придбанням обладнання та його монтажем; пусконалагоджувальними роботами.

У сучасній системі об'єктів інвестування особливої уваги заслуговує створення реальних об'єктів, що викликано перш за все тими перевагами, які забезпечує реальне інвестування, а по-друге, викликано недосконалістю розвитку фондового ринку України.

Реальні інвестиції - це довготермінові вкладення коштів у реальні активи як матеріальні (виробничі основні та оборотні засоби, будівлі, споруди, об­ладнання, приріст товарно-матеріальних запасів), так і нематеріальні (патенти, ліцензії, права користування природними ресурсами, "ноу-хау", техніч­на, науково - практична, інструктивна, технологічна, проектно-кошторисна та інша документація). Це вкладення державного чи приватного капіталів в будь-яку галузь економіки чи у підприємство, в результаті чого створюється новий капітал або проходить процес приросту наявного капіталу.

Характер об'єктів капітальних вкладень характеризує реальні інвестиції, що здійснюються у сфери виробництва, транспорту, комунального господар­ства тощо.

За впливом на зростання продуктивності та розвиток технологій можна виділити реальні інвестиції, метою яких є: збільшення обсягів виробництва; оновлення технологій; покращення якості продукції; зниження витрат на ви­робництво продукції тощо.

За чинними на підприємствах системами планування та обліку до скла­ду капітальних вкладень включають:

1) вартість будівельно-монтажних ро­біт;

2) вартість усіх видів виробничого устаткування, а також зарахованих до основних засобів інструментів та інвентарю;

3) інші капітальні роботи й ви­грати. До останніх належать: вартість земельних ділянок; роботи із глибоко­го розвідувального буріння на нафту, газ і термальну воду; проектні роботи; науково-дослідні роботи; вартість придбаних патентів і ліцензій; витрати на підготовку експлуатаційних кадрів для підприємств, що будуються, вартість нетитульних тимчасових споруд, необхідних за будівництва виробничих об'єктів тощо.

Отже, за складом та характером витрат у реальних інвестиціях можна ви­ділити їхню технологічну структуру, а саме:

- будівельні роботи;

- монтажні роботи;

- машини та обладнання;

- проектні роботи.

Реальні інвестиції є найефективнішим інструментом забезпечення висо­ких темпів розвитку і диверсифікації діяльності підприємств та організацій згідно з обраною ними економічною стратегією.

Класифікація реальних інвестицій відбиває лише найбільш суттєві їх ознаки, разом з тим, її можна поглибити залежно від підприємницьких чи дослідницьких цілей.

В економічній літературі прийнято розрізняти «чисті реальні інвести­ції», які направляються на збільшення основного капіталу та утворення нових основних та частини оборотних фондів як виробничого, так і не ви­робничого призначення, та «валові реальні інвестиції», які відрізняють­ся від «чистих» на величину одноразових витрат, які забезпечують просте відтворення. Крім того, реальні інвестиції в формі капітальних вкладень включають в себе такі елементи «валових» інвестицій, як витрати на на­копичення та реновацію основних засобів і накопичення оборотних фондів у частині приросту незавершеного будівництва. Отже, поняття «валових інвестицій» по складу ширше капітальних вкладень, які не включають у себе витрати на утворення невстановленого обладнання та капітальний ре­монт діючих основних засобів.

Реальні інвестиції можуть виступати також у вигляді нетто - інвестицій, або початкових інвестицій, які здійснюються на основі проекту або при купівлі підприємства (фірми) та реінвестицій (знову вивільнені інвести­ційні ресурси, які використовуються на придбання нових засобів вироб­ництва). Нетто-інвестиції разом із реінвестиціями утворюють брутто-інвестиції.

Реальні інвестиції поділяються також на:

- інвестиції у «зовнішні умови», тобто в найбільш вигідні вкладання вільних коштів у сторонні виробничі та інші структури;

- інвестиції у власну діяльність, тобто найбільш ви­гідне вкладання капіталу в підвищення конкурентоспроможності власного підприємства як за рахунок внутрішніх, так і за рахунок зовнішніх джерел фінансування.

Оскільки останній тип визначається як зовнішніми так і вну­трішніми факторами, то інвестиційна діяльність підприємства повинна бути направлена з однієї сторони, на посилення позитивного впливу зовнішніх умов на діяльність підприємств, з іншої сторони - на вдосконалення вироб­ничого потенціалу власного підприємства. Інвестиції у «зовнішні умови» здійснюються, як правило, у вигляді участі на паях підприємства в спільних проектах. Інвестиції внутрішнього характеру мають за мету розвиток стра­тегічного потенціалу за рахунок приросту тих чи інших ресурсів (технічних, технологічних, інтелектуальних тощо) та утворення необхідних товарно-ма­теріальних запасів.

Реальні інвестиції - це вкладення в основний капітал та на приріст мате­ріально-виробничих запасів. До них відносять інвестиції:

1) в основні активи на:

• придбання (або виготовлення) нового обладнання, в тому числі витрати на їх доставку, монтаж та введення в експлуатацію;

• модернізацію діючого обладнання;

• будівництво та реконструкцію будівель та споруд тощо.

2) в нематеріальні активи, які пов'язані, перш за все, із придбанням нової технології (патенту, ліцензії) та торгової марки.

3) в оборотні кошти, які передбачають забезпечення:

• нових та додаткових запасів основних та допоміжних матеріалів;

• нових та додаткових запасів готової продукції;

• збільшення рахунків дебіторів.

Загальна сума усіх вище згаданих реальних інвестицій представляє со­бою сукупні реальні інвестиції, об'єктами яких виступають:

- об'єкти виробничого призначення;

- об'єкти невиробничого призначення;

- будови;

- черги будівництва;

- пускові комплекси;

- об'єкти будівництва;

- нове будівництво;

- розширення діючих підприємств;

- технічне переозброєння діючих підприємств.

Таким чином, відповідно до особливостей здійснення реальних інвес­тицій, понятійні межі інвестиційного процесу окреслюються лише інвести­ціями, які направляються у речові елементи основного капіталу.

Залежно від характеру об'єктів, що споруджуються, розрізняють інвес­тиції у сфері виробництва, промисловості, транспорту, комунального гос­подарства. Всі промислові інвестиції належать до категорій так званих, ви­робничих інвестицій, незалежно від рівня правомочності прийняття рішен­ня про їх реалізацію. Виробничі інвестиції спрямовуються на розширення, удосконалення виробництва, поліпшення умов праці робітників та безпосе­редньо реалізуються на підприємствах.

Поняття виробничої інвестиції у міжнародній практиці застосовується в дуже широкому значенні. Капіталовкладення промислових підприємств кваліфікуються як виробничі й тоді, коли вони спрямовуються на основні виробничі процеси, пов'язані безпосередньо з випуском продукції (наприк­лад, удосконалення переміщення матеріалів, розширення складів, розвиток інформаційної системи, механізації та автоматизації виробництва тощо).

На цьому слід наголосити ще й тому, що цільове спрямування вкладень промислових виробничих інвестицій більшою або меншою мірою взаємо­пов'язані з розвитком різних, обслуговуючих виробництв. Проте у процесі будівництва часто (через нестачу коштів) розвиток допоміжних та обслуго­вуючих виробництв відкладається на більш пізній строк. Узгодженість тех­нічного рівня та ритмічність роботи, що забезпечує доцільну взаємодію про­цесів виробництва підприємства, є умовою для планомірного виробництва та підвищення продуктивності праці.

Транспортні інвестиції, так само як і виробничі, можуть бути згруповані за першочерговістю цілей: такі, що збільшують обсяг перевезень; такі, що служать прискоренню перевезень; такі, що знижують видатки на перевезення; такі, що удосконалюють методи та засоби перевезень; такі, що поліпшують умови праці транспортників. У розробці цього роду інвестицій, природно, можна очікувати від проектувальників, інвесторів, щоб вони поруч з першо­рядними цілями розвитку забезпечували поліпшення й інших характеристик.

Комунальними інвестиціями називаються такі, які, призначені для будів­ництва споруд соціального, культурного призначення, системи охорони здо­ров'я та освіти, житлових будинків. Ефективність виробничих інвестицій за­лежить від ступеню узгодженості їх з комунальними інвестиціями.

Під матеріально-технічним змістом інвестицій розуміється частина ви­датків, пов'язаних з монтажем технологічного обладнання, пусконалагоджу­вальними роботами, придбанням машин та механізмів, а також з підготовкою та будівництвом споруд у межах інвестицій. На основі цього можна говорити також про будівельні, машинні, приладні та інші інвестиції. Поняття буді­вельних інвестицій не обмежується тільки наземним або підземним будівни­цтвом, воно містить у собі, окрім переліченої діяльності, також і витрати на підготовчі, санітарно-технічні роботи, прокладку мереж. Інвестиції на меха­нізацію охоплюють витрати на будівельні, транспортні, вантажопідйомні та інші машини та механізми, обладнання та прилади.

За ознакою взаємозв'язків реальні інвестиції доцільно поділяти на основні, супутні та сумісні.

Основна реальна інвестиція робить можливим безпосередньо досягнути поставленої мети, а результат реалізації у цьому разі забезпечує підприєм­ству отримання прибутку у вигляді власних основних засобів, які воно екс­плуатує під власним керівництвом.

Основні інвестиції звичайно реалізують у межах території підприємства, поруч з виробничими спорудами. До них входить також будівництво допо­міжних, адміністративних будівель, інженерних мереж тощо.

Призначення супутніх інвестицій полягає в сприянні реалізації основ­них інвестицій або виконанні допоміжної ролі. Вони звичайно реалізуються за межами території підприємств та слугують розвиткові іншого підприєм­ства, яке активізує знову створені основні засоби та експлуатує споруди.

Потреба у супутніх інвестиціях може виникнути при реалізації виробни­чих, транспортних та комунальних програм. Виробнича супутня інвестиція стає необхідною, якщо підприємства партнери за існуючої своєї структури не можуть забезпечити відповідного рівня матеріальних об'єктивних умов експлуатації споруд, створених у результаті реалізації основної інвестиції. Невиробничими супутніми можуть бути інвестиції інфраструктурного ха­рактеру (транспортні та комунальні), у яких виникає потреба для вирішення все зростаючих виробничих завдань підприємства (наприклад, забезпечення додатковою електроенергією, додатковими потужностями каналізації та ін.) та які стають необхідними для забезпечення нормальних умов життєдіяль­ності працівників та населення (будівництво житла, соціальних, культурних, просвітницьких установ, розвиток системи шкіл та дитячих установ і т. ін.).

Сумісні інвестиції реалізуються двома або кількома інвесторами в інте­ресах досягнення своїх ідей. Вони спільно покривають капітальні видатки, а також експлуатаційні витрати на основі угод, що враховують розподіл фі­нансового забезпечення їх реалізації, регулюють розподіл прав, обов'язків та інші юридичні питання та визначають умови спільного користування створе­ними реальними об'єктами.

Основу інвестиційної діяльності будь-якого підприємства в сучасних умо­вах складає реальне інвестування. На більшості підприємств та організацій таке інвестування є єдиним напрямом інвестиційної діяльності та головною формою реалізації стратегії економічного розвитку. Основна мета такого роз­витку забезпечується здійсненням високоефективних реальних інвестицій шляхом реалізації сукупності скоординованих у часі інвестиційних проектів.

Реальне інвестування знаходиться у тісному взаємозв'язку з операційною діяльністю організації. Це пов'язано з тим, що завдання збільшення обсягу виробництва та реалізації продукції, розширення її асортименту та якості, зниження поточних операційних витрат вирішуються зазвичай, саме в ре­зультаті реального інвестування. У свою чергу від реалізованих підприєм­ством реальних інвестиційних проектів значною мірою залежать параметри майбутнього операційного процесу, потенціал зростання обсягів його опера­ційної діяльності.

Реалізовані реальні інвестиції забезпечують підприємству отримання ста­більного чистого грошового потоку, що формується за рахунок амортизаційних відрахувань від основних засобів та нематеріальних активів навіть в ті періоди, коли експлуатація об'єктів інвестиційного проекту не приносить прибутку.

Разом з тим, для реальних інвестицій характерним є існування високого рівня ризику морального старіння. Цей ризик супроводжує інвестиційну діяль­ність як на стадії реалізації реальних інвестиційних проектів, так і на стадії їх експлуатації. При цьому стрімкий технологічний процес сформував тенденції до збільшення рівня цього ризику в процесі реального інвестування.

Реальні інвестиції є найефективнішим інструментом забезпечення висо­ких темпів розвитку і диверсифікації діяльності підприємств та організацій згідно з обраною ними економічною стратегією.

В економічній літературі прийнято розрізняти «чисті реальні інвести­ції», які направляються на збільшення основного капіталу та утворення нових основних та частини оборотних фондів як виробничого, так і не ви­робничого призначення, та «валові реальні інвестиції», які відрізняють­ся від «чистих» на величину одноразових витрат, які забезпечують просте відтворення. Крім того, реальні інвестиції в формі капітальних вкладень включають в себе такі елементи «валових» інвестицій, як витрати на на­копичення та реновацію основних засобів і накопичення оборотних фондів у частині приросту незавершеного будівництва. Отже, поняття «валових інвестицій» по складу ширше капітальних вкладень, які не включають у себе витрати на утворення невстановленого обладнання та капітальний ре­монт діючих основних засобів.

Таким чином, відповідно до особливостей здійснення реальних інвес­тицій, понятійні межі інвестиційного процесу окреслюються лише інвести­ціями, які направляються у речові елементи основного капіталу. Серед ре­альних інвестицій найбільшу частку займають інвестиції, що реалізуються шляхом різних форм капіталовкладень (форм відтворення капіталу). Харак­терні ознаки основних форм відтворення реальних інвестицій представлені в табл. 3.1.

Таблиця 3.1

Характерні ознаки форм відтворення реальних інвестицій

 

Ознаки Нове будів­ництво Розши­рення виробн. Ре­конст­рукція Техніч­не переоз-бро­єння
Повне відновлення (введення) пасивної частини основних виробничих засобів (засобів праці) + - - -
Відновлення пасивної частини основних ви­робничих засобів (засобів праці), включаючи збільшення площ основного виробництва   + + +
Відновлення пасивної частини основних ви­робничих засобів (засобів праці) без і збільшення площ основного виробництва       +
Введення (відновлення) активної частини основних виробничих засобів (знарядь праці) + + + +
Часткове відновлення па-сивної частини основ­них виробничих засобів (засобів праці) без збільшення площ основного виробництва (по­силення конструкцій, зміна розпланування, за­міна пере-криття й інші роботи)     +  

 

Запитання для самоконтролю:

1. Які основні форми відтворення реальних інвестицій?

2. Чим відрізняються між собою основне та супутнє інвестування?

3. У чому полягає сутність інноваційної форми інвестицій? Які стратегічні та тактичні завдання діяльності підприємства пов'язані та забезпечують­ся реалізацією такими інвестиціями?

4. Які основні особливості оцінки ефективності здійснення реальних інвес­тицій та інвестицій в інноваційній сфері?

5. Яка структура засобів промислового призначення інвестиційної сфери?

6. Як впливає амортизаційна політика на обсяги інвестиції в основний та оборотний капітал підприємства?

7. Які є основні методи нарахування амортизації? Чи впливає вибір певного методу на активізацію інвестиційної діяльності підприємства? Чому?

8. Що характеризує структура капітальних вкладень?

9. Як пов'язані між собою інтелектуальні та реальні інвестиції?

10. Які основні форми реалізації інтелектуальних інвестицій найуживаніші сьогодні в Україні? У високорозвинених країнах? Чому?

 

Література: [2], [3], [4], [7], [8], [9], [16], [17], [18], [24].






Дата добавления: 2016-07-22; просмотров: 1070; ЗАКАЗАТЬ НАПИСАНИЕ РАБОТЫ


Поиск по сайту:

Воспользовавшись поиском можно найти нужную информацию на сайте.

Поделитесь с друзьями:

Считаете данную информацию полезной, тогда расскажите друзьям в соц. сетях.
Poznayka.org - Познайка.Орг - 2016-2017 год. Материал предоставляется для ознакомительных и учебных целей. | Обратная связь
Генерация страницы за: 0.012 сек.