ФПКТОРИ Формування логістичних систем

5.1. Сутність логістичних систем

Логістична система — це економічна система, що володіє високими адаптивними властивостями в процесі виконання комплексу логістичних функцій і операцій. Вона формується з декількох підсистем, широко інтегрованих між собою і з зовнішнім середовищем. Суб'єктами логістичної системи можуть бути промислові чи торгові підприємства, територіально-виробничий комплекс, сукупність виробничих і інфраструктурних елементів, а також зв'язків на різних рівнях.

Метою створення логістичної системи є забезпечення доставки продукції (товарів, послуг, інформації і т.д.) у задане місце в потрібній кількості й асортименті в максимально можливому ступені підготовлених до виробничого чи особистого споживання при заданому рівні витрат.

Усі підсистеми логістичної системи поділяються на дві категорії:

· функціональні підсистеми (виробнича, транспортна, складська).

· Підсистеми, що забезпечують, (інформаційна, правова, кадрова).

Внутрішні системні зв'язки є більш потужними, чим зв'язки з зовнішнім середовищем. Звичайно вони мають циклічний характер, тому що відбивають послідовність передачі матеріального і інформацій­ного потоків між ланками відповідної логістичного ланцюга. Тут найбільше явно виявляєтьсяеквіфінальність логістики. Властивість еквіфінальності обумовлена поступальністю руху.

Зв'язки логістичної системи з зовнішнім середовищем можуть бути:

· циклічними;

· синергичними.

Останні пов'язані з вивільненням так званої логістичної синергії.

Логістична синергія — це ефект, що виникає в процесі взаємного посилення зв'язків однієї логістичної системи з іншою чи з зовнішнім середовищем на рівні вхідних і вихідних матеріальних і інформаційних потоків. Логістична синергія може бути позитивної і негативний.

Позитивна синергія можлива у випадку виконання всіма партнерами і контрагентами своїх зобов'язань перед ініціативною структурою. Вона проявляється в підвищенні рівномірності чи виробництва реалізації продукції, у дотриманні ритмічності (рівномірності) постачань товарів, у поліпшенні технологічної й організаційної дисципліни. Ці й інші позитивні явища ведуть в остаточному підсумку до підвищення якості продукції (матеріальної, нематеріальної).



Негативна логістична синергія виникає у випадку одночасного невиконання декількома основними контрагентами своїх зобов'язань. Тоді втрати ресурсів, часу і засобів можуть бути досить великі. Слід зазначити, що імовірність виникнення негативної синергії значно зменшується в логістичних системах з вертикальною інтеграцією, коли здійснюється наскрізний контроль по керуванню матеріальними потоками від сировини до випуску кінцевої продукції.

Логістична система характеризується як система з тимчасовими обмеженнями, коли порушення одного з обмежень зв'язано з обов'язковою і негайною появою відповідних санкцій.

Особливими ознаками логістичної системи від інших економічних систем є:

· наявність керованих потокових процесів;

· специфічна системна цілісність;

· інфраіндустріальність організації і керування.

Найважливішою характеристикою логістичних систем є показник логистического циклу.

Логістичний цикл виражається періодом часу, необхідним для оформлення замовлення на постачання визначеного товару, його виготовлення, включаючи придбання потрібних для цього засобів виробництва, і безпосередньо на доставку замовленої продукції на склад чи споживача до іншого місцеві призначення.

На практиці для споживача найбільш важливими є ті елементи логістичного циклу, що відносяться вчасно виконання замовлення постачальником і часу доставки продукції до місця призначення. Стосовно замовника вони можуть бути частково керованими і некерованими. Ці ж елементи виступають найбільше важливими критеріями для покупця в процесі вибору й оцінювання постачальника.

Поняття і показники логістичного циклу використовуються при формуванні логістичних каналів (ланцюгів), при проектуванні і створенні логістичних систем і в ряді інших випадків.

Особливістю логістичного циклу в сучасних умовах розвитку виробництва і звертання є його неухильне скорочення. Воно відбувається за рахунок упровадження гнучких виробничо - логістичних систем, новітніх засобів зв'язку й обробки інформації, передових технологій в організації транспортно-складських робіт і т.д.

 

5.2. Типи і види логістичних систем

Як уже говорилось, по характеру задач і зв’язків логістичні системи поділяються на два типи – макрологістичн і мікрологістичні.

Якщо при системному підході в рамках логістичної системи інтегруються всі чи кілька функцій суспільного відтворення: матеріально-технічне забезпечення, виробництво, розподіл, збут, транспорт, за участю декількох незалежних суб'єктів господарювання, то систему називають макрологістичною. По суті,макрологістична система являє собою велику економічну систему керування потоковими процесами, що включає підприємства й організації промисловості, системи постачання і збуту, транспортні й інші посередницькі структури різних відомств і форм власності, не обмежених у територіальному розташуванні. Виділяють наступні макрологістичн системи:

· Регіональні.

· Національні (міжрегіональні).

· Міжнаціональні (трансконтинентальні).

У процесі формування і функціонування макрологістичної системи зважуються наступні питання:

1. Розробка загальної концепції розподілу в регіоні, країні, між країнами.

2. Оптимізація співвідношення форм постачання (складський, транзитної).

3. Раціоналізація каналів руху товарів.

4. Розміщення транспортно-складських об'єктів в зоні обслуговування.

5. Визначення обсягу і структури інвестицій у розвиток транспорту і відповідної інфраструктури.

6. Вибір раціонального радіуса складського обслуговування.

7. Створення мережі транспортно-складських систем.

8. Визначення раціональних напрямків перевезень.

9. Визначення пріоритетів у розвитку типів і видів транспортних і вантажно-розвантажувальних засобів, а також технологічного устаткування і засобів зв'язку.

10. Розробка програми і стимулювання створення мережі структур по інформаційному обслуговуванню і наданню ділових послуг логістичного характеру і т.д.

Показовим прикладом є створення в 1993 р. загальноєвропейського ринку. Замість того щоб на кожнім рівні постачання, збуту і транспорту самостійно шукати оптимальні варіанти, країни — члени загального ринку, керуючись логістичної концепцією, здійснюють інтеграцію своїх транспортних, постачальницько-збутових і інформаційних мереж у єдину мережу, що функціонує за загальними правилами і переслідує досягнення єдиних логістичних цілей.

Мікрологістичн системи керування охоплюють внутрівиробничу логістичну область одного підприємства чи групи підприємств, об'єднаних на корпоративних основах. Мікрологістичні системи містять у собі технологічно зв'язані виробництва, об'єднані єдиною інфраструктурою і працюючі на єдиний економічний результат. Найважливіші комплексні функції даних економічних систем полягають в:

1. Здійснення закупівель і реалізація плану постачань відповідно до потреби виробництва, орієнтованого на виконання замовлень покупців.

2. Організація і керування роботами, що транспортно-переміщають, у сфері виробництва на основі оптимізації потокових процесів.

3. Реалізація і контроль плану збуту, забезпечення відповідності продукції, що збувається, замовленням, створення необхідних умов її транспортування і доставки.

4. Вплив на окремі логістичні процеси в зовнішньому середовищі.

У залежності від виду логістичних ланцюгів (каналів) логістичні системи поділяються на три види:

1. Логістичні системи з прямими зв'язками.

2. Ешелоновані логістичні системи.

3. Гнучкі логістичні системи.

Логістичні системи з прямими зв'язками — це системи, у яких матеріальний потік доводиться до споживача без участі посередників, на основі прямих господарських зв'язків.

Ешелоновані, чи багаторівневі, логістичні системи —це системи, у яких матеріальний потік доводиться до споживача за участю як мінімум одного посередника.

Гнучкі логістичні системи — такі системи, у яких доведення матеріального потоку до споживача здійснюється як по прямих зв'язках, так і за участю посередників.

5.3. Розробка логістичних систем

В умовах ринкової економіки практичне використання логістики виступає як найсильніший фактор розвитку підприємницької діяльності. На перших етапах побудова логістичних систем на рівні мікроекономіки відбувалося спонтанно, методом проб і помилок. Надалі, для полегшення цього процесу на підставі наявного досвіду минулого розроблені методики створення організаційних структур логістики в господарських утвореннях. Пошук найбільш ефективних логістичних рішень процесу створення здійснюється шляхом розробки альтернативних варіантів моделей і їхнього порівняння між собою по основних параметрах. Вибір найкращого варіанта відбувається на основі його відповідності максимально ефективному досягненню логістичних цілей. На рис. 5.1 показана поетапна послідовність дій при розробці локальних логістичних систем на початковій стадії.

При створенні й удосконалюванні логістичних систем необхідно мати великий обсяг різнобічний даних, облік яких, як і процесїхнього збору й обробки, надалі ніколи не повинний припинятися.

Основні дані, що враховуються при створенні логістичних систем:

1. Інформація про ринок.

§ Структура ринку, його обсяг, стабільність і т.д.

§ Кількість покупців і їхня характеристика.

§ Розміщення замовників.

§ Мотивація й особливості споживання замовників.

§ Еластичність попиту.

§ Стан грошової сфери.

§ Законодавство.

§ Політика державного економічного регулювання і т.д.

2. Інформація про виробництво.

· Потреби в матеріальних ресурсах, машинах, устаткуванні і комплектуючих виробах.

· Можливість постачань по кооперації.

· Технологія виробництва.

· Оснащеність виробництва і рівень завантаження потужностей.

· Виробничий ритм.

· Тривалість і особливості виробничого циклу.

3. Інформація про матеріальні потоки.

§ Характеристика особливостей і стану матеріальних потоків.

§ Інформація про переміщувані вантажі.

§ Маршрути проходження (переміщення). Їхня характеристика.

§ Технологія робіт і операцій при переміщенні.

§ Тривалість транспортувань і сукупний час доставок.

4. Дані про інформаційні потоки.

§ Характеристика особливостей і стану інформаційних потоків.

§ Дані про систему інформаційного забезпечення.

§ Інформація про комунікаційну інфраструктуру.

§ Технологія обробки і закріплення інформації.

§ Технологія одержання і передачі інформації.

§ Можливості збереження і нагромадження інформації і т.д.

 

 
 

 

 


ні

 

так

 

 

Рис. 5.1. Схема розробки і оцінки варіантів побудови логістичної системи

 

 

Врахувати усі фактори, що впливають на розробку логістичних систем, дуже важко, але можливо. Не менш важкою проблемою є їхня формалізація з метою об'єктивного рішення логістичних задач за допомогою ЕОМ. В даний час розроблено досить багато математичних моделей на основі застосування програмно-обчислювальних засобів, за допомогою яких можливо домогтися оптимізації логістичних систем.

Процедура моделювання логістичної системи відбувається в суворій послідовності системного аналізу, про що згадувалось вище і відомо з багатьох прикладних навчальних курсів, таких як “Теорія систем”, “Системи технологій”, “Математичне програмування”, “Дослідження операцій”, тощо. Тому в даному розділі нема потреби детально зупинятись на цих процедурах.

За минулі роки накопичений і узагальнений чималий практичний досвід. Якщо раніш розроблювачі і користувачі логістичних систем змушені були йти шляхом проб і помилок, то до дійсного часу зроблено вже чимало спроб розробити універсальні принципи і правила їхньої побудови, щоб полегшити і прискорити роботу послідовникам логістичної концепції. Слід зазначити, що пошуки і робота в цьому напрямку продовжуються.

У цьому зв'язку необхідно звернути увага на праці канадського вченого Р. Робертсона, що найбільше вдало сформулював і обґрунтував комплекс правил побудови логістичних систем керування «для початківців». Даний звід рекомендацій є узагальненням у єдину концепцію підходів до створення логістичних систем у більш ніж 50 американських і канадських фірмах. Він містить 10 правил. Нижче приводиться скорочений адаптований варіант.

Перше правило

Усі виробничі і постачальницько-збутові операції в логістичної системі повинні бути спрямовані на досягнення головної мети і бути тісно зв'язані зі стратегією корпорації.

Дане правило є визначальним. Вимоги, що воно висуває, пов'язані з тим, що в умовах ринку покупця пріоритетне значення для підприємства має його комерційна діяльність. При цьому 50% комерційних справ — це угоди, що здійснюються на етапі закупівель матеріально-технічних ресурсів. Недостатнє узгодження підсистем матеріально-технічного забезпечення з функціональними підсистемами виробництва і збуту спричиняє посилений контроль за витратами на постачання.

Друге правило

Матеріально-технічне забезпечення, збут готової продукції і роботи по транспортуванню, повинні бути організовані таким чином, щоб реалізувати можливість створення на підприємстві (групі підприємств) єдиного координуючого підрозділу. У його веденні повинні знаходитися функції постачання, керування запасами, складування, розподілу, транспорту й інформаційного забезпечення комерційної діяльності. У даному єдиному постачальницько-збутовому і транспортно-складському підрозділі повинна бути чітко визначена ієрархія обслуговування. Це викликано тим, що постачання, транспортування і доставка готової продукції в сутності являють собою ланцюг з безлічі компромісів. З одного боку, зниження витрат на перевезення збільшує витрати на складування і збереження. З іншого боку, збільшення витрат на транспорт знижує витрати в складському господарстві підприємства. Оптимізувати рішення цих і інших задач зручніше в тому випадку, коли за постачання, транспорт і доставку готової продукції в господарській структурі відповідає одна ланка.

Третє правило

Будь-яка логістична система повинна бути забезпечена достатнім інформаційним забезпеченням.

Дана задача на підприємствах (групі підприємств) зважується шляхом створення комплексу автоматизованих систем управління.

 

 

Четверте правило

Логістичні підрозділи на підприємстві повинні бути укомплектовані кваліфікованими кадрами. Належне кадрове забезпечення в даному випадку припускає підготовку, а також перепідготовку відповідних фахівців, що володіють знанням логістики. Фірма не повинна заощаджувати засобу на рішення даного питання.

П'яте правило

Незалежно від вибору стратегії виробничо-економічної діяльності підприємство повинне установити тісні зовнішні і внутрішні системні зв'язки.

Зовнішні зв'язки припускають підвищення рівня погодженості спільних дій із усіма контрагентами: постачальниками, торговими, фінансовими й іншими діловими посередниками, а також з покупцями.

Зміцнення внутрісистемних (внутріфірмових) зв'язків припускає посилення взаємодії всіх структурних логістичних підрозділів, що виконують функції матеріально-технічного забезпечення, збуту, транспортування, зв'язку, виробництва, АСУ й ін.

Шосте правило

Керівництву підприємства (групи підприємств), а відповідно і центру керування логістичної системи легше й ефективніше керувати транспортними і складськими роботами, а також організацією сервісу покупців через обліково-планові підрозділи. У цьому випадку всі роботи оцінюються по масі одержуваного прибутку.

Взагалі в логістиці результати діяльності по постачанню, збуту і роботам, що транспортно-переміщають, повинні оцінюватися по динаміці суми прибутку. Якщо дана вимога виконується, то прибуток по активах підприємства може зрости до величини прибутки від основної діяльності.

Сьоме правило

Для кожної конкретний логістичної системи в залежності від її потенціалу необхідно визначити оптимальний рівень обслуговування споживачів. Даний рівень повинний трохи перевищувати досягнутий на сучасний момент часу, щоб реалізувати невикористані можливості. Прагнення до розвитку й удосконалювання сервісу споживачів у кінцевому рахунку нагороджується адекватним збільшенням прибутку.

Восьме правило

У процесі керування логістичної системою велике значення має серйозне, уважне ставлення до будь-яких «малих» заходів, тому що саме вони дозволяють значно підвищити інтеграцію виробничо-господарської діяльності по усіх функціональних напрямках, згладити невідповідності у виробництві, постачанні і збуті, ліквідувати збої в процесі адаптації до непередбачених впливів зовнішніх чи внутрішніх факторів.

Дев'яте правило

Здійснювати постійний пошук можливостей раціонального укрупнення дрібних партій вантажів. Це веде до скорочення витрат звертання і підвищенню рентабельності постачальницько-збутових і транспортувальних робіт.

Десяте правило

Важливе місце в процесі керування логістикою на підприємстві займає гласна оцінка діяльності органів матеріально-технічного забезпечення збуту і транспорту; Демонстрація їхньої значимості в підсумках виробничо-господарської діяльності підприємства, матеріальне і моральне стимулювання складної праці працівників логістичних підрозділів підвищує їхня відповідальність і зацікавленість у досягненні поставлених цілей. На жаль, дуже часто праця працівників логістичних структурних підрозділів на багатьох підприємствах недооцінюється.

Для реалізації логістичної концепції на практиці, тобто створення на основі діючих господарських структур логістичних систем, німецькими вченими розроблена так називана «Система б». Ця назва символізує шість умов ефективного функціонування логістичної системи на підприємстві (групі підприємств).

1. Вантаж — потрібний товар.

2. Якість — необхідної якості.

3. Кількість — у потрібній кількості.

4. Час — повинний бути доставлений у необхідний час.

5. Місце — у потрібне місце.

6. Витрати — з мінімальними витратами.

Ціль логістичної діяльності вважається досягнутої, якщо дані шість умов виконані. Це значить, що потрібний товар необхідної якості в потрібній кількості повинна бути доставлена в необхідний час у потрібне місце з мінімальними витратами.

Однак щоб ці шість умов були відповідно виконані, рекомендується попередньо вирішити 9 задач:

1) провести глибокий комплексний аналіз матеріальних і інформаційних потоків;

2) здійснити раціоналізацію тари;

3) уніфікувати вантажні одиниці;

4) ввести ефективну систему складування і дислокації матеріальних потоків;

5) оптимізувати величини замовлень, а також структуру і рівні запасів;

6) вибрати оптимальні маршрути перевезень на транспорті;

7) раціоналізувати транспортно-складські роботи на всіх підконтрольних підприємству складах;

8) інтегрувати системи обробки замовлень, комплектації вантажів і доставки продукції із системами виробництва, планування і контролю;

9) налагодити відповідні комунікаційні внутрісистемні і міжсистемні зв'язки.

На практиці застосовуються й інші підходи до створення ефективних логістичних систем і підвищенню результативності їхнього використання.

5.4. Логістичні ланцюга і логістичні ланки

При створенні макро- і микрологістичних систем особлива увага приділяється формуванню логістичних ланцюгів. Як умовні синоніми логістичного ланцюга на макрорівні в економічній літературі використовуються такі поняття, як логістичний канал, канал розподілу, канал й т. ін. Сутність логістичної ланцюга досить повно розкривається в її визначенні.

Логістична ланцюг — це лінійно упорядкована послідовність конкретизованих суб'єктів (підрозділів, фізичних та/або юридичних осіб, виробників, посередників, складів загального користування й т. ін.), що здійснюють логістичні операції по доведенню матеріального потоку від однієї логістичної ланки до іншої (у випадку виробничого споживання) чи до кінцевого споживача (у випадку невиробничого чи особистого споживання). По суті, логістичні ланцюги являють собою взаємозалежні шляхи руху матеріальних, інформаційних, грошових і інших потоків.

При системному підході логістичні структури є об'єднанням багатьох логістичних ланцюгів: технологічних, організаційних, керуючих, що з'єднують усі ланки ні тільки в сфері обертання на етапах матеріально-технічного забезпечення підприємства і реалізації готової продукції, але й у процесі виробництва.

Щоб наочно представити організаційну структуру логістичних систем, між логістичними ланками протягають логістичні ланцюги.

Час від часу підходи до виділення логістичних ланок здобувають деяких змін. В даний час при формуванні логістичних ланцюгів виділяють наступні ланки.

1. Генератори (джерела) матеріальних потоків.

2. Трансформаційні центри і пункти торгових, транспортних і інших посередницьких структур, що перетворять матеріальні потоки на стадії закупівлі.

3. Трансформаційні центри і пункти в місцях виробництва продукції.

4. Трансформаційні центри і пункти для фізичного розподілу і відправлення готової продукції.

5. Трансформаційні центри і пункти торгових, транспортних і інших посередницьких структур, що перетворять матеріальні потоки на шляху доставки готової продукції споживачам.

6. Пункти призначення (споживачі) матеріальних потоків.

У процесі формування логістичних ланцюгів і при оцінці даної діяльності велике значення має показник — коефіцієнт кількості ланок товароруху.

Коефіцієнт ланок товароруху являє собою середнє число ланок, що проходить матеріальний потік при русі від виробника до кінцевого споживача. Узагальнено коефіцієнт ланок показує, скільки разів товар був проданий у сфері обертання.

Розрізняють два види коефіцієнта ланок матеріальних потоків - Торгово-організаційний і складський.

Торгово-організаційний коефіцієнт ланок розраховується як відношення валового товарообігу підприємства чи торгової системи (Qв) до чистого товарообігу (Qч) за визначений період. На величину коефіцієнта ланок впливає зміна обсягу запасів, причому не тільки в гуртових (ΔЗопт), але й у роздрібних (ΔЗроз) ланках.

Зміна запасів в оптових ланках враховується тільки у валовому товарообігу, а в роздрібних ланках — як у валовому, так і в чистому товарообігу. При цьому товарообіг варто зменшити на суму зменшення чи запасів збільшити на сумуїхнього збільшення.

Коефіцієнт ланок визначається по наступній формулі:

.

Коефіцієнт ланок впливає на ефективність організаційної структури логістичної системи. Його зменшенню сприяють прямі зв'язки між виробництвом і споживанням. Чим менше торгових посередників, тим менше величина коефіцієнта ланок.

Складський коефіцієнт ланок відображує кількість трансформаційних пунктів (баз, складів, магазинів, перевалочних пунктів), що проходить матеріальний потік до кінцевого споживача. В останньому випадку розраховується також коефіцієнт перевантаження.

У логістицікоефіцієнт перевантаження являє собою середню кількість операцій, яка проводиться з кожною фізичною одиницею вантажу (тонна, штука) у процесі виконання перевантажувальних робіт. Коефіцієнт перевантаження визначається шляхом ділення суми тонно- або штукооперацій на кількість фізичних тонн (штук). При цьому сума тонно- штукооперацій являє собою закінчене переміщення одиниці вантажу (тонни, штуки) з транспорту на транспорт, із транспорту на склад, і зі складу иа транспорт від постачальника до споживача.

На ефективність логістичних ланцюгів впливає багато не тільки зовнішніх, але і внутрішніх факторів. Серед внутрішніх факторів, що піддаються управлінню, можна виділити наступні:

· Інфраструктура підприємства.

· Методи і форми керування людськими ресурсами і кваліфікація персоналу,

· Технологія виробництва і переміщення матеріальних потоків.

· Система матеріально-технічного забезпечення підприємства і збуту готової продукції.

· Взаємозалежність і погодженість матеріальних, інформаційних, грошових, енергетичних і інших потоків.

Потокові процеси протікають у ланцюгах, що складаються з тісно взаємозалежних ланок. В логістичних системах логістичні ланцюги складаються роздільно по кожному матеріальному і інформаційному потоку, що його супроводжує . При цьому особлива увага приділяється тим ланкам, що виступають вузловими точками, що показують входи і виходи даних потоків.

 

Види логістики

Поняття видів логістики зв’язане з тим виробничим об’єктом, для управління потоками в якому створюються логістична система. Ці питання є в основному методологічними і досить широко висвітлені в учбовій літературі.

 






Дата добавления: 2016-07-22; просмотров: 572;


Поиск по сайту:

Воспользовавшись поиском можно найти нужную информацию на сайте.

Поделитесь с друзьями:

Считаете данную информацию полезной, тогда расскажите друзьям в соц. сетях.
Poznayka.org - Познайка.Орг - 2016-2017 год. Материал предоставляется для ознакомительных и учебных целей. | Обратная связь
Генерация страницы за: 0.036 сек.