Функціональні зв’язки у міжнародній економіці.

МЕ є невід’ємною складовою частиною економіки в цілому. З метою аналізу причинно-наслідкових зв’язків в макроекономіці вона зазвичай поділяється на чотири сектори:

1. Реальний сектор (або приватний нефінансовий сектор) , який включає домашні господарства і недержавні нефінансові підприємства. Цей сектор забезпечує виробництво і пропозицію товарів країни на її внутрішній і світовий ринок.

2. Бюджетний сектор (державний або фіскальний сектор), який служить перш за все для перерозподілу доходів.

3. Грошовий сектор (фінансовий або банківський сектор), який представлений грошовими потоками, що проходять через центральний і комерційні банки.

4. Зовнішній сектор, котрий включає операції з іноземними країнами кожного з вищеназваних секторів і відображається в платіжному балансі.

Функціональні зв’язки між найважливішими секторами економічної діяльності прийнято виражати через розроблену міжнародними організаціями систему національних рахунків (СНР).

Система національних рахунків (СНР) – це сукупність правил обліку економічної діяльності, які відображають усі головні макроекономічні зв’язки, включаючи взаємодію національної і міжнародної економіки визнаних на міжнародному рівні.

Основою обліку в системі національних рахунків є інституційна одиниця, яка виступає економічним агентом при здійснені економічних операцій.

Інституційна одиниця – це економічний агент, який може володіти товарами і активами, мати економічні зобов’язання і від своєї імені здійснювати угоди з іншими агентами.

Система національних рахунків розрізняє два головних типи інституційних одиниць – це фізичні і юридичні особи.

В рамках СНР всі інституційні одиниці об’єднанні в п’ять груп:

1. Нефінансові корпорації – інституційні одиниці, котрі займаються виробництвом товарів для ринку і не фінансових послуг (підприємства).

2. Домашні господарства – всі фізичні особи, які діють в економіці, продають свою робочу силу, виробляють і споживають ринкові товари і послуги.

3. Неприбуткові інститути – юридичні особи, які займаються наданням неринкових послуг домашнім господарствам і створені на основі добровільної участі фізичних осіб.

4. Урядові установи – інституційні одиниці, які окрім виконання своїх політичних функцій і функцій регулювання економіки займаються виробництвом неринкових товарів і послуг для індивідуального або колективного використання і перерозподілом доходів ( міністерства, заклади соціально забезпечення).

5. Фінансові корпорації – інституційні одиниці (банки, фінансові компанії), котрі займаються фінансовим посередництвом або надають допоміжні фінансові послуги.

Якщо рахунки національного доходу і валового національного продукту, державного бюджету і платіжного балансу фіксують потоки грошових коштів і матеріальних ресурсів то грошові рахунки є рахунками запасів.

Таким чином, рахунки в рамках СНР можуть відображати:

1) Потоки – котрі визначають діяльність даної інституційної одиниці за певний проміжок часу (Хто робить що?).

2) Запаси – котрі характеризують залишкову величину будь-якого показника на даний момент (Який результат?).

В рамках СНР складаються макроекономічні рахунки, які умовно можна поділити на три групи:

1)Поточні рахунки – відображають вартість об’ємів виробництва товарів і послуг, створення доходу, його розподіл, перерозподіл і використання на споживання або заощадження.

2)Накопичуванні рахунки – відображають придбання і продаж фінансових і нефінансових активів і пасивів інституційними одиницями.

3)Балансові рахунки – показують вартість активів і пасивів на початок і на кінець звітного періоду.

Інституційні одиниці, взаємодіючи між собою, здійснюють економічні операції, котрі відображаються в СНР.

Економічна операція – це угода між інституційними одиницями, при якій передається право власності на матеріальні або фінансові активи або надаються послуги.

СНР охоплює економічні операції, які здійснюють всі інституційні одиниці між собою в межах даної країни, так і з інституційними одиницями інших країн. Якщо економічні операції здійснюються в середині країни, то вони називаються внутрішніми, а якщо вони здійснюються між декількома країнами, то їх називають міжнародними. Виходячи з даної класифікації всіх інституційних одиниць поділяють на резидентів і нерезидентів.

Резиденти – всі інституційні одиниці, котрі постійно знаходяться на території даної країни, незалежно від їх громадянства або приналежності до капіталу.

Нерезиденти – всі інституціональні одиниці, котрі постійно знаходяться на території іноземної держави, навіть якщо вони є філіалами інституціональних одиниць даної країни.






Дата добавления: 2016-07-18; просмотров: 979; ЗАКАЗАТЬ НАПИСАНИЕ РАБОТЫ


Поиск по сайту:

Воспользовавшись поиском можно найти нужную информацию на сайте.

Поделитесь с друзьями:

Считаете данную информацию полезной, тогда расскажите друзьям в соц. сетях.
Poznayka.org - Познайка.Орг - 2016-2017 год. Материал предоставляется для ознакомительных и учебных целей. | Обратная связь
Генерация страницы за: 0.005 сек.