Управління безпекою життєдіяльності, аналіз і оцінка ризику

Обчислення ризику, його аналіз і розробку рекомендацій з його мінімізації розглядають як частину системного підходу до прийняття політичних рішень, процедур і практичних засобів у вирішенні завдань попередження або зменшення небезпеки для життя людини, захворювань або травм, збитку майну і навколишньому середовищу.

Міжнародним суспільством під проводом Всесвітньої торговельної організації (WTO) встановлено відповідні умови до застосування методів імовірнісної оцінки ризиків для прийняття рішень про потенційну небезпеку для людини, об’єктів, технологій.

Підхід, що полягає в науковому оцінюванні ризику для ухвалення рішення називається ризик-орієнтований підхід (РОП). Початок його використанню поклав міжнародний стандарт OHSAS 18001-1999 «Система менеджменту охорони здоров'я і безпеки персоналу (Occupational Health and System)».

Концептуально теорія РОП включає оцінку і управління ризиком.

Аналіз ризику(ризик-аналіз) – це систематичне використання наявної інформації для виявлення небезпек і оцінки ризику для окремих осіб або груп населення, майна або навколишнього середовища.

Оцінка ризику містить у собі аналіз походження (виникнення) і масштабів ризику в конкретній ситуації (частоти, з якою здійснюється небезпечна подія і аналіз наслідків небезпечної події), рис 3.

Рис. 3. Схема оцінки ризику

Аналіз ризику проводять за наступною схемою:

1. Планування і організація.

2. Ідентифікація небезпек:

2.1. виявлення небезпек;

2.2. попередня оцінка характеристик небезпек.

3. Оцінка ризику:

3.1. аналіз частоти здійснення небезпек;

3.2. аналіз наслідків небезпечних подій;

3.3. аналіз невизначеностей.

4. Розробка рекомендацій з управління ризиком.

Управління ризиком – це аналіз ризикової ситуації, розробка і обґрунтування рішення, нерідко у формі правового акту, спрямованого на мінімізацію ризику.

В управління ризиком повинен бути включений весь сукупний спектр існуючих у суспільстві небезпек, і загальний ризик від них для будь-якої людини і для суспільства в цілому не може перевищувати «прийнятний» для нього рівень.

Схема процесу управління ризиком наведена на рис. 4.

Модель управління ризиком складається із чотирьох частин і етапів.

Перший етап пов'язаний з характеристикою ризику і встановленням ступеню небезпеки.

Другий етап – це визначення прийнятності ризику. Ризик порівнюється з рядом соціально-економічних факторів. Процес порівняння опирається на метод «витрати – вигоди» (рис. 5).

У порівнянні «не ризикових» факторів з «ризиковими» міститься суть процесу управління ризиком. При цьому можливі три варіанти прийняття рішень:

1) ризик прийнятний повністю;

2) ризик прийнятний частково;

3) ризик неприйнятний повністю.

На теперішній час рівень зневажливої межі ризику встановлюють як 1% від максимально припустимого. У двох останніх випадках необхідно встановити пропорції контролю, що входить до завдання третього етапу процедури управління ризиком.

Третій етап – визначення пропорції контролю, полягає у виборі одного з «типових» засобів, що сприяє зменшенню (у першому і другому випадку) або усуненню (у третьому випадку) ризику.

Четвертий етап – ухвалення регулюючого рішення – нормативних актів. Даний елемент, завершує процес управління ризиком і одночасно враховує всі його стадії.

Таким чином:

– концепція прийнятого ризику містить дві складові, а саме, оцінку ризику та керування ризиком:

– оцінка ризику – це аналіз походження (виникнення) масштабів ризику в конкретній ситуації. Оцінка ризику запроваджується, щоб визначити причини існуючих проблем;

– процес розробки рішення про те, як усунути причини відповідних небезпек є керування ризиком.

Рис 4. Схема процесу управління ризиком

Рис. 5. Співвідношення збитку і витрат на безпеку: З – збиток; В_б – витрати на безпеку; К_б – критерій безпеки (заштрихована площа – область прийнятних значень З і В_б).

4. Соціальні небезпеки та профілактика порушення здоров’я.